Звернення Голови Верховної Ради Володимира Литвина до Президента, Прем’єр-міністра, лідерів парламентських фракцій та усіх вітчизняних політиків, у якому глава парламенту закликав національних лідерів почати зміни з себе, консолідуватися та невідкладно вирішити три основоположні питання — зміна виборчого законодавства, чітке визначення повноважень Президента та прем’єра та організація влади на місцях — викликали значний резонанс. Подаємо відгуки на нього народних депутатів.
Петро Симоненко (КПУ):
— Конфлікти у державі виникають на базі інтересів потужного капіталу. І говорять про те, що в парламенті об’єднати різні політичні сили, представників різного капіталу, бізнесу неможливо. Вони об’єднуються лише тоді, коли є загроза їхнім статкам і надприбуткам чи коли ділять надприбуткові галузі, свердловини тощо. А треба об’єднуватися навколо інтересів простої людини.
Комуністи ще у липні 2007 року запропонували проект нової редакції Конституції, де вже все сказано. Навіщо знову закликати до об’єднання? Треба діяти. Давайте приймати наш проект Конституції — прибрати посаду президента, чітко розподілити функції між урядом і парламентом, повноваження місцевих органів влади, посилити самоврядування за рахунок ліквідації держадміністрацій. Сьогодні треба чітко сказати: я стою на позиціях робочої людини і що робитиму. А то з ким об’єднуватися? З президентом, який фактично
«кришує» банківську мафію і займається газовими оборудками, влаштовує «маски-шоу»? На якій підставі об’єднуватися? Його не цікавлять 46 млн. громадян України, а цікавить лише те, що дає йому посаду.Юрій ВІЛКУЛ, голова Дніпропетровської обласної ради:
— Усі питання, порушені у зверненні Голови Верховної Ради України, лежать у законодавчій площині. І ми, голови обласних рад, неодноразово вимагали їх вирішення. А сьогодні, на жаль, підтверджуються мої слова, що про місцеве самоврядування в нашій країні згадують тільки у передвиборний період.
Треба визнати, що без реальних змін у законодавстві країни держава зайде у глухий кут. Ці зміни повинні бути масштабними і комплексними. А розпочинати їх треба з впровадження другого етапу конституційної реформи, з наведення ладу на рівні місцевого самоврядування, з розмежування повноважень місцевих рад та місцевих держадміністрацій, з приведення Бюджетного кодексу у відповідність з тим, щоби бюджети сільських, селищних, міських, обласних рад були самодостатніми і мали можливість формуватися знизу, а не отримували подачки у вигляді субвенцій.
Треба розвивати місцеву й регіональну автономії. Європа йде цим шляхом уже більше 50 років. У нас такого часу немає. Як і немає часу відволікатися на дрібниці. Що швидше ми зможемо освоїти європейську практику і європейські стандарти самоврядування — то краще для держави і для людей.
Про яке ефективне керування і рівень регіонального розвитку можна говорити, якщо функції та повноваження місцевого самоврядування забезпечені ресурсами на 40—45 відсотків? Бюджет розвитку, в розрахунку на одного жителя області, становить близько 50 грн., а в сільських районах — близько 20 грн. При цьому європейський стандарт бюджетної забезпеченості — 2000 євро.
Тільки 12 відсотків бюджетів області — більш-менш самодостатні, та й то за захищеними статтями. Інші бюджети й майже 90 відсотків територій — з розряду нестабільних, для яких характерні постійні диспропорції, дисбаланси, різні негативні соціальні явища.
Як приклад ми часто згадуємо Польщу, де в центрі — всього п’ять відсотків повноважень, на регіональному рівні — 30 і на місцевому — 65 відсотків. А в нас усе з точністю до навпаки. Регіональне й місцеве самоврядування, по суті, перетворилося на касу виплати бюджетних зарплат і розрахунків за енергоресурси.
Недосконалість механізмів регіонального розвитку призводить до того, що на сьогоднішній день в області обсяги інвестицій на одну людину на одній території в 20 разів менші, ніж на іншій, оплата праці — майже втричі, забезпеченість доходами місцевих бюджетів — у два рази менша, а середня тривалість життя на Дніпропетровщині майже на 15 років менша від європейського показника.
Час реформ назрів давно! Сьогодні треба від слів переходити до справ і крок за кроком рухатися вперед по шляху розширення повноважень регіонального й місцевого самоврядування, підвищення рівня бюджетної забезпеченості.
Основним напрямом реформування регіонального й місцевого самоврядування могло б стати посилення конституційного регулювання територіального устрою і місцевого самоврядування шляхом внесення відповідних змін у Конституцію. Діючі статті Основного Закону не повною мірою відповідають, а іноді й суперечать Європейській Хартії про місцеве самоврядування.
Отже, час перевести реформи в практичну площину, визначити їхні етапи й рушійні сили.
Такі пропозиції ми десятки разів вносили до Верховної Ради. Вони відомі й народним депутатам України, й Голові Верховної Ради. Нас не треба закликати до змін. Ми їх давно вимагаємо від тих, хто уповноважений це зробити.
