Цього року минає 130 років від дня народження українського винахідника автоматичної зброї Якова Рощепія

Чернігівська земля багата талантами. У 1879 році в селі Осовці Бобровицького району в багатодітній родині Устима Рощепія народився ще один син, якого назвали Яковом. Хлопчина мав неабиякі здібності до майстрування. Закінчивши чотири класи церковно-приходської школи, він пішов у помічники до коваля. Навчився й слюсарювати. У вільний від роботи час щось конструював, винаходив. І ось так невдовзі мешканці Осовця побачили вперше зроблений ним дерев’яний велосипед. Молодий хлопець зумів не тільки його скласти, а й навчився на ньому їздити.

У 20 років осовчанина забрали служити до армії. Проходив службу в Польщі, у фортеці Зегрж. Фактично доля йому зробила подарунок. У фортеці була майстерня, де ремонтували, зокрема, кулемети. Знавцю слюсарної справи тут відкрилося велике поле для вивчення зразків зброї, знаходження запчастин для налагодження механізмів. Але юнак-чернігівець мав гарну уяву і високі помисли вдосконалювати все, до чого докладав своїх рук. Невдовзі він загорівся бажанням створити гвинтівку, яка б робила не один, а кільканадцять пострілів. Таку зброю за кілька років наполегливих шукань він справді винайшов!

Це було у 1905 році. Вражений командир фортеці відправив виготовлений винахідником-зброярем зразок на полігон Офіцерської стрілецької школи в Оранієнбаумі. Нова гвинтівка повторювала зразок відомого зброяра С. Мосіна, але при цьому працювала в автоматичному режимі, маючи можливість у такий спосіб зробити 10 пострілів.

Самоучку-зброяра на прохання командування перевели на полігон, де він, завершивши строкову службу, залишився працювати. Я. Рощепій продовжував удосконалювати свій винахід. Згодом його направили доопрацьовувати автоматичну гвинтівку на Сестрорецький збройний завод, де працювала ціла команда зброярів у складі капітана В. Федорова, сотника Ф. Токарєва, слюсаря В. Дегтярьова.

Тут чернігівський винахідник з вересня 1907 року по грудень 1908 року завершив виготовлення удосконаленого зразка автоматичної зброї. Вона використовувала звичайний патрон, мала нерухомий ствол. Інспекція збройного відділу Головного артилерійського управління, яка перевіряла виготовлений зразок, констатувала, що він перспективний, оскільки має просту конструкцію. Однак, в той же час, були зроблені зауваження щодо замкового механізму, який потребував удосконалення. За очевидного успіху зброяра фактично він та його однодумці не отримували належної підтримки, фінансування.

Ще й 27 травня 1909 року Якова Рощепія примусили підписати декларацію про те, що у разі прийняття його гвинтівки на озброєння, він «задовольниться разовою премією й надалі не претендуватиме ні на що». На жаль, через різні бюрократичні перепони автоматична гвинтівка показала себе добре на стрільбах лише в 1913 році. Але згодом почалася війна, і знову дітище Рощепія поклали на склад «до кращих часів». Причиною тому були стереотипи російського командування та й позиція самого царя. Останній, зокрема, у 1912 р. висловився категорично проти автоматичної зброї, бо «тогда не хватит патронов».

Відомий конструктор зброї Михайло Калашников, поранений у 1941-му (йому тоді було 22 роки), вперше на лікарняному ліжку дізнався від компетентного офіцера-десантника про винахідника С. Рощепія. Ось що він писав у своїх «Записках конструктора»:

«— Ви, мабуть, знаєте і про коваля Рощепія? — несміливо запитав я.

Гортаючи взяті в бібліотеці книжки, я натрапив на згадку про цю людину, і тепер мені хотілося детальніше дізнатись, як склалася доля талановитого самородка-винахідника.

— Рядовий російської армії, полковий коваль збройово-ремонтної майстерні Рощепій — явище серед зброярів, скажу вам, дивне, — почав свою розповідь десантник. — Ще коли був солдатом, на початку XX століття він сконструював першу із своїх автоматичних гвинтівок. При цьому коваль сказав у конструюванні своє слово, особливістю зразка став принцип нерухомого ствола і вільного затвора, що відкривався з уповільненням... Сумна її доля, на жаль. Вищі військові кола поставилися з недовірою до цієї зброї, не підтримали винахідника і розцінили його пошук як непотрібну витівку. Мало того, невіра в талант солдата-конструктора, неприйняття автоматичної зброї, нерозторопність при прийнятті її на озброєння армії обернулися тим, що конструкторськими знахідками Рощепія невдовзі скористалися в інших країнах. Принцип вільного затвора став предметом наслідування, знайшов своє застосування в кулеметі Шварцлозе в Австрії, в автоматичній гвинтівці американця Педерсена, спроектованих під потужніші патрони».

Розвиток автоматичної стрілецької зброї не заохочувався в СРСР і до Другої світової війни. Радянське командування скептично ставилося до неї, оскільки з неї не можна було влучити у ціль на далеку дистанцію. І лише війна з Фінляндією показала перевагу наявності у противника саме такої зброї. Отоді й були запущені виробництва масових партій автоматів.

Яків Рощепій після 1920 р. працював у Києві на «Арсеналі». Він знову конструював автоматичну зброю. Зокрема, у 1928 році виготовив новий її зразок. З коробчатого магазину у ствол подавався патрон. У такий спосіб можна було швидко зробити 10 пострілів.

Однак і ця автоматична зброя не пішла у виробництво, бо для неї потрібно було виготовляти новий патрон.

Незважаючи на це, досвід українського зброяра бувло використано під час виготовлення інших зразків автоматів.

Відомо, що Яків Устимович пізніше брав участь у розробці самохідного зернового комбайна та переробної техніки. Помер винахідник у 1958 році. В Бобровицькому районі в селі Осовці є музей, присвячений видатному земляку.

Чернігівська область.

На знімку: Яків Рощепій.

Фото з архіву автора.