Недавній скандальний перехід гандболістки запорізького «Мотора» Анастасії Підпалової у румунський «Олтхім» наробив чимало шереху в спортивному середовищі України. Справді, було створено небезпечний прецедент: гравця продали в закордонний клуб в обхід усіх писаних і неписаних норм і правил, до того ж без згоди вже колишньої його команди. Нині, через декілька тижнів, пристрасті трохи вгамувалися — клубам залишилося залагодити лише деякі формальності. Але осад, як то кажуть, залишився.

Федерація гандболу України відіграла визначальну роль в україно-румунському гандбольному конфлікті, фактично зобов’язавши «Мотор» продати гандболістку в «Олтхім».

— Коли нас насильно змушують продавати гравців, клуб з таким до себе ставленням ніколи не погодиться, — каже президент ГК «Мотор» Олімпій Покатов (на знімку). — Ніде у світі професійний гандбол не отримував таких плювків в обличчя, як це зробили нещодавно з «Мотором». І якщо надалі така ситуація, не дай Боже, повториться, ФГУ так легко не відбудеться. Але де гарантія, що подібна доля не чекає на інші українські клуби? Наведу приклад: припустімо, завтра чотири-п’ять провідних гравців «ЗТР» виявлять бажання виїхати за кордон. Як відреагує президент цього клубу Сергій Іванісов? А він, як віце-президент ФГУ, під час розгляду «справи Підпалової» голосував за її перехід у «Олтхім». Наш клуб фактично здали з бебехами, а в його особі — й весь український гандбол, створивши дуже небезпечний прецедент. Дуже неприємно, що члени президії ФГУ висловилися за дозвіл на перехід Підпалової практично одноголосно.

— Але ж не може бути так, що керівництво федерації раптом, на рівному місці, вирішило підкласти «Мотору» свиню...

— Стосунки між президентом ФГУ Владиславом Миленьким і нашим клубом не склалися з самого початку, а тепер і зовсім перетекли у ворожу площину, оскільки керівництво «Мотора» виступало проти його призначення на президентську посаду. Ми вже тоді знали, що ця людина нічого хорошого для українського гандболу не зробить. Так воно й вийшло. Я маю на увазі не тільки інцидент з Підпаловою. У програмі розвитку українського гандболу, написаній паном Миленьким, усе викладено мальовничо і яскраво. Але далі, даруйте, писанини справа так і не пішла. Із запланованих ФГУ кроків з розвитку гандболу в Україні не виконується практично ні-чо-го! Скажіть, куди подівся Кубок Турчина? А Кубок Гетьмана коли востаннє розігрувався? Де дитячі та юнацькі турніри, за проведення яких так боровся нинішній президент ФГУ?.. Цього року нам треба буде пройти процедуру обрання нового голови федерації гандболу. Переконаний, діяльності Владислава Миленького буде дано відповідну оцінку.

— Якщо не помиляюся, саме пан Миленький свого часу порекомендував «Мотору» призначити на посаду головного тренера Андрія Портнова?

— Тоді планувалося створити в Україні базовий клуб для національної збірної. Наша команда з її найпотужнішою тренувальною базою на цю роль підходила ідеально. От президент ФГУ, приїхавши в Запоріжжя, і порекомендував запросити на посаду наставника Андрія Портнова. За умови, що надалі його буде призначено головним тренером жіночої гандбольної збірної. Портнова ми запросили, але збірну він так і не очолив — президент ФГУ свого слова не дотримав.

— Нині, як мені відомо, у «Моторі» посада головного тренера залишається вакантною...

— Але це не означає, що ніхто не хоче їхати працювати в Запоріжжя. Не приховую, ми б хотіли нині запросити відомого і кваліфікованого фахівця. Безумовно, класних тренерів вистачає, але сьогодні «Мотор» значно омолодив склад. І щоб мати гарний результат, потрібен сильний і талановитий наставник, у якого вистачить і досвіду, і терпіння створювати нову команду. Для цього знадобиться щонайменше рік, а то й два. Криза зачепила всіх, і нас не оминула. Ми запропонували своїм гравцям погодитися на зниження заробітної плати, і багато хто до цього поставився з розумінням. А ті, хто прийняв рішення залишити клуб, думаю, ще не раз про це пожалкують. «Мотор» із кризи вийде сильнішим і мудрішим. У цьому керівництво команди не сумнівається.

— Олімпію Валеріановичу, не так давно була створена міжнародна асоціація жіночого клубного гандболу. З її появою багато європейських команд відчули себе більш захищеними. Чи не планується і в Україні створити щось на зразок ради гандбольних клубів?

— Скажу більше: структурну і системну моделі саме міжнародної асоціації ми повинні взяти за основу! Рада клубів у нинішніх реаліях, коли керівництво ФГУ не тільки мене змушує сумніватися в його осудності, — захід просто необхідний. Командам потрібно надати можливість на рівних з федерацією вирішувати питання, що стосуються українського гандболу. В жодному разі не йдеться про обмеження функцій чи обмеження прав ФГУ! Але інакше, я вважаю, наше гандбольне господарство з руїн узагалі не підняти, особливо якщо на чолі всіх починань стоятиме пан Миленький. І керівництво ФГУ, і саму систему підходів у вітчизняному ручному м’ячі потрібно терміново і кардинально змінювати! Тому ми створимо раду гандбольних клубів. Конкретних термінів назвати не можу, але найближчим часом вона має з’явитися: «Мотор» виступить одним з ініціаторів переговорного процесу.

Погляньте на жіночий гандбол в Україні: він на межі зникнення! Мало того, що внутрішня першість слабшає щорік, це вочевидь не сприяє і виступам національної збірної на міжнародних турнірах. Запоріжжя — один із небагатьох уцілілих в Україні центрів гандболу, й особливо це стосується розвитку дитячо-юнацьких спортивних шкіл. У нашому місті більш як 500 дітей займаються в секціях ручного м’яча. У п’ятьох спеціалізованих класах десять тренерів професійно навчають гандболу близько 150 людей. Щодня автобус ВАТ «Мотор Січ» підвозить дітей з різних районів міста в школи, де вони займаються гандболом. І не держава допомагає нам у розвитку цього виду спорту, не гандбольна федерація — все на свої плечі звалило підприємство. Адже справа не в грошах, а в самому ставленні до українського гандболу з боку заводу. Як підсумок — практично у всіх клубах країни грають представники запорізької школи ручного м’яча.

Для українського спорту, і гандболу зокрема, настали непрості часи. Багато вітчизняних підприємств поспішають скинути із себе спортивний «баласт». ВАТ «Мотор Січ», незважаючи на відсутність підтримки з боку місцевих органів влади і держави, прийняло рішення до таких радикальних заходів не вдаватися. Всю інфраструктуру — секції, спортшколи, басейн, бази — ми збережемо. Це стосується і гандболу: програми з його розвитку ми згортати не маємо наміру. Обов’язково проведемо традиційний «Кубок Дніпра» — вже йдуть переговори з низкою провідних клубів із близького і далекого зарубіжжя щодо їх участі в цьому престижному турнірі. І, звісно, продовжуватимемо розвивати дитячо-юнацький гандбол.