Постанова вартістю чотири мільярди

За останніми статистичними даними, борг з виплати заробітної плати досяг 1,5 мільярда гривень. Ідеться лише про офіційну зарплату, бо коли додати сюди «конвертовану» платню, що видавалась в конвертах, то цифру слід щонайменше подвоїти.

Згідно з найсвіжішим повідомлення Міждержавного комітету статистики СНД, з-поміж колишніх радянських країн (без урахування тих, що стали членами Євроспільноти) Україна є лідером з падіння промислового виробництва — понад 31 відсоток у січні порівняно з аналогічним періодом минулого року (на другому місці Молдова з показником у трохи більш як 25 відсотків), а також чемпіоном з інфляції — понад 22 відсотки на тлі Киргизії з її 18 відсотками.

Чому саме Україна? Може, стане трохи зрозуміліше, коли спробувати поглянути на ситуацію через призму галузі, котра в усіх країнах вважається показником кризи, бо споживання її продукту обернено пропорційне загальному падінню виробництва.

Мова про лікеро-горілчану промисловість. На жаль (але це так), що гірша економічно-політична ситуація в країні, то більший попит на її продукцію. Хоч як дивно, але і в цьому сегменті ринку Україна демонструє падіння. Точніше — падіння офіційних показників. За статистичними даними податкової адміністрації, в листопаді 2008-го реалізація на внутрішньому ринку лікеро-горілчаної продукції скоротилась порівняно з аналогічним періодом 2007 року майже на 19 відсотків. У грудні — майже на 30. У січні 2009-го порівняно з січнем 2008-го — більш як на 19 відсотків.

Можливо, громадяни країни, де про поняття «тіньова економіка» й гадки не мають, повірять, що в умовах кризи, масової невиплати зарплати, безробіття, котре сьогодні вже зачепило мало не кожного п’ятого працеспроможного, можна за місяць скоротити вживання алкоголю на 30 відсотків. Але ми не такі наївні. А коли і були б такими, то повідомлення на кшталт: «...працівники податкової міліції одного з районів Києва виявили в гаражному приміщенні підпільний цех з виробництва фальсифіковованої горілки... У «виробника» вилучено 425 літрів спирту, 415 літрів сурогату... Орієнтовна вартість вилученого становить 30 тисяч гривень...» не залишили б жодного сумніву.

Адже зрозуміло: коли торік «тіньове» виробництво алкоголю сягало 20 відсотків, то нинішнє раптове падіння попиту на 30 відсотків означає не те, що люди в такому об’ємі зменшили споживання, а тільки одне — вони перестали споживати офіційний продукт. Криза традиційно не чіпає виробників алкоголю, отже, в цьому разі можна лише стверджувати, що сьогодні сегмент сурогатного алкогольного ринку сягнув 50 відсотків.

Чому так сталося? Треба почати з того, що в вересні минулого року Кабмін постановою № 820 «переформатував» держконцерн «Укрспирт» на Державну службу спиртової й лікеро-горілчаної промисловості в системі Мінагрополітики. Уже 30 жовтня 2008 року постановою № 957 Кабінету Міністрів було введено мінімальні оптово-відпускні й роздрібні ціни на окремі види горілчаних напоїв вітчизняного виробництва. І вже в листопаді «Укрспирт» заявив, що 2009-го має намір закрити двадцять спиртозаводів.

Виходить, спиртовики розуміли, що примусове введення мінімальної ціни на вітчизняну алкогольну продукцію зменшить попит. От тільки, певно, вони не взяли в розрахунок кризу. Адже на фінансові та економічні проблеми ринок реагує падінням споживчого попиту. На що товаровиробник реагує зниженням ціни на свою продукцію. А встановлення мінімальної ціни на українську горілку унеможливило підтримання попиту на неї бодай на традиційному рівні за рахунок дефляції цін виробників. Натомість чудово зіграло на руку «підпільникам Кіндратам», котрі, звичайно ж, вправно відреагували на мало не половинну нішу на ринку алкогольної продукції.

І тут саме час повернутись від проблем на кшталт: «пити чи не пити?» до більш вагомих макрокатегорій. А саме: «платити зарплату чи не платити?». Адже за кризових умов будь-яка держава підтримує будь-яке власне виробництво, котре є рятівним передусім для малозахищених, пенсіонерів і бюджетників. Представляючи проект бюджету-2009, Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко нагадала, що в 2008 році розмір середньої зарплати в Україні становив 1840 гривень.

Коли взяти бюджетну сферу, то ні для кого не є секретом, що нині навіть у Києві вчителі, лікарі та інші «бюджетники» змушені миритись з реальною зарплатою в тисячу гривень. А що вже казати про периферію, де навіть після катастрофічного обвалу національної валюти та шаленої інфляції налякані масовими звільненнями люди готові працювати за 500 гривень.

Ось статистика від податківців. На січень поточного року замовлено виготовлення марок акцизного збору на вітчизняний алкоголь майже на 33 мільйони штук менше, ніж на відповідний період 2008-го. На лютий — майже на 35 мільйонів штук, на березень — більш як на 53 мільйони менше. За кожною маркою стоїть відрахування до державного бюджету. І за січень бюджет не дорахувався понад 141 мільйона гривень, за лютий — майже 150 мільйонів, за березень не дорахується майже 229 мільйонів гривень. Отже, ціна постанови №957 лише за три місяці цього року — 510 мільйонів гривень? А за рік буде ніяк не менше 2 мільярдів гривень?

Ні — набагато більша. Бо, крім прямих відрахувань до бюджету — акцизних, — не слід забувати і про податки. Коли заводи скорочують випуск продукції, вони зменшують відрахування з прибутку. Коли робітники цих заводів втрачають роботу (а відтак і зарплату), з них також не відраховуються податки до держбюджету. А якщо додати сюди малих підприємців, дрібних оптовиків та інших, що будували свій бізнес на тісній прив’язці до лікеро-горілчаної промисловості, а точніше — надходження від малого бізнесу до бюджету у вигляді податків, ліцензій та інших державних зборів, то цифру у 2 мільярди варто як мінімум подвоїти.

А тепер поставимо на іншу шальку терезів нинішній борг у заробітній платі в розмірі 1,5 мільярда гривень і запитаємо себе: ми пасемо задніх навіть на теренах СНД тому, що такі бідні? То чи не занадто дорога ціна постанови, яка не перемогла ні виробництво сурогату, ні пияцтво, зате в жахливих кризових умовах «пробила» в держбюджеті-2009 величезну багатомільярдну діру?