Підростає еліта
«вільників»У Полтаві на арені Палацу спорту
«Юність» відбувся міжнародний турнір із вільної боротьби серед хлопців і дівчат пам’яті нашого земляка, борця, дворазового чемпіона світу Івана Шемякіна.Понад 300
«вільників» з’їхалися до обласного центру боротися за нагороди найпопулярнішого загальноукраїнського юнацького атлетичного турніру. Ініціатор — Володимир Кочерга, триразовий майстер спорту, директор полтавської ДЮСШ «Авангард» імені Шемякіна — зауважує: раніше головну базову школу борців фінансували з міського бюджету. Цього року грошей немає. А треба платити тренерам, їздити на збори, змагання. Борцівські килими вже давно віджили своє. Та й приміщення, якому за сотню років, підремонтувати б. І, найголовніше, треба проводити «домашні» турніри ...Із роду великих Іванів
Майбутній силач народився у Підмосков’ї 1877-го. Згодом батьки переїхали до Петербурга. Із 15 років Іван тренувався з гирями, мріяв про кар’єру професіонального атлета. Одного разу він побачив знаменитого силача Павла Ступіна. Той боровся з ведмедями, носив на собі коня, розривав ланцюги, згинав підкови. Юнак був у захваті. Іван пішов працювати на залізницю. Паралельно займався французькою боротьбою. 1899 року гігант уперше виступив на манежі. Маючи міцну статуру, велетенську силу, Шемякін став улюбленцем публіки. Гастролював у Америці, Європі. 1907-го у Мадриді вперше виграв звання чемпіона світу з французької боротьби. За кілька років знову — найсильніший. Із 1914-го Іван Шемякін — солдат у діючій армії. Воював на фронтах першої світової війни. Після поранення солдат-атлет приїздить до Полтави лікуватися. Тут він читав лекції з техніки боротьби, виступав з атлетичними номерами. І щодня займався з гирями та гантелями.
Видатний борець Іван Васильович Шемякін уславив себе і як турботливий городянин. У Полтаві збудував купальню. Під час німецької окупації допомагав нужденним. Помер дворазовий чемпіон світу 1953 року. Похований у місті над Ворсклою поблизу Хрестовоздвиженського монастиря.
Як стати Іриною Мерлені?
Усі витрати цьогорічного меморіалу Івана Шемякіна —спонсорські. Суттєва підтримка і з боку обласної ради фізкультурно-спортивного товариства
«Україна». Оскільки невдовзі престижні загальнонаціональні, європейські турніри, тренери доволі прискіпливо придивлялися до своїх найсильніших вихованців. Хто вже, можливо, найближчим часом складе конкуренцію Василю Федоришину чи Ірині Мерлені. Серед таких, зокрема, «леді-перспектива» із Токмака Аліна Кучеренко: «Я уже два роки займаюся вільною боротьбою. За цей час побувала на десятках престижних турнірів. Перемагала і програвала, але щоразу брала себе в руки і йшла на тренування, бо розумію — вершин у спорті можна досягти лише якщо прагнеш бути найкращим, найсильнішим. Сподіваюся, до Олімпійських ігор у мене є шанс потренуватися і стати кандидатом до збірної».Хто підтримає Горби?
На Полтавщині вільна боротьба — уже давно конкурент народної гри футболу. Хлопці й дівчата, які думають про подальшу життєву перспективу, стукають у двері секцій та спортивних шкіл. Їх приймають, навчають. Вони
«беруть» медалі на найпрестижніших турнірах, чемпіонатах, першостях. А повертаючись додому, залишаються сам на сам із отриманими за перемоги... вимпелами і грамотами. Так, у селі Горби Глобинського району ентузіаст Геннадій Тарасенко зібрав під крило бажаючих боротися вільним стилем. Тепер він має чемпіонів і призерів різних турнірів. А от допомоги чи підтримки — жодної. Стіни залу протікають. На змагання добираються машинами батьків. Зарплату тренера скорочують. Але він і самотужки намагається рятувати майбутнє нації від згубних впливів. От тільки, чи врятує нація рятівника?На знімку: на килимі дівчата.
Лариса КОБА.
Полтава.
Фото автора.
