Під час четвертого з’їзду Української асоціації аграрних інженерів, який відбувся минулого тижня в Києві у приміщенні Технічного навчально-наукового інституту Національного університету біоресурсів і природокористування, не обійшлося без розмов про весняно-польові роботи. Посівній катастрофічно бракує грошей. Більшість банків припинили або істотно зменшили обсяги кредитування. Чимало сільгосппідприємств виходять у поле, обтяжені неповерненими позичками попередніх років.

На початок 2009-го вимоги банків за кредитами, залученими підприємствами агропромислового комплексу, становили майже 57,3 мільярда гривень, що в 1,7 разу більше, ніж торік. В обмін на позички керівники часто заставляли сільгосптехніку. Тепер керівники окремих агроформувань і раді попрощатися з новенькими тракторами і комбайнами, взятими за валютні кредити. Але банки навіть нову сільгосптехніку відбирати не хочуть — вимагають грошей. І так, мовляв, легковими автівками, за які власники не змогли вчасно розрахуватися, уже всі майданчики фінансових установ заставлені.

Звісно, повертати позики гривнями господарствам важко. По-перше, посівна, а пальне і добрива подорожчали. По-друге, минулий сільськогосподарський рік для аграріїв закінчився не особливо успішно. Навіть за офіційною статистикою, 82,1 відсотка господарств на всіх отримали 6,9 мільярда гривень прибутків, решта мають збитки в 2,1 млрд. гривень.

Щодо згаданого з’їзду, обраний на ньому глава асоціації аграрних інженерів, народний депутат Василь Шпак вважає, треба об’єднати інженерів всіх галузей АПК, сільськогосподарського машинобудування, науковців, освітян, використати їх інтелект, напрацювання і спрямувати на розвиток галузі.

Адже через брак техніки щороку втрачаємо мільйони тонн зерна. Вихід — у відродженні сільгоспмашинобудування. На думку Василя Шпака, треба дати кошти, щоб вони працювали і через податки повернулися.

Водночас маємо подбати й про механізаторські кадри. Нині на селі не так легко знайти толкового інженера чи механізатора — багато з них подалися на заробітки. Тим часом сучасна сільськогосподарська техніка стає звичним явищем.

Кадровими питаннями переймався й перший заступник міністра Мінагрополітики Юрій Лузан. Він вважає, що лише з підвищення конкурентоспроможності — в усьому: в аграрній освіті, зокрема в підготовці інженерних кадрів, у технологіях можемо розраховувати на успіх у сільгоспвиробництві. Інакше — залишимося на узбіччі. На думку першого заступника, невикористані можливості вітчизняних інженерів, зокрема й ось у чому: торік агровиробниками закуплено сільськогосподарської техніки на 10 мільярдів гривень. Але вітчизняної, на придбання якої надавалися пільгові кредити, працювали механізми 30-відсоткового здешевлення та фінансового лізингу — лише на 2 мільярди. Тобто, незважаючи на преференції, перевагу аграрії все одно віддавали техніці іноземній. «Це, — підсумовує Юрій Лузан, —мабуть, закономірно. Які національно-патріотичні почуття ви б не мали, купується найбільш конкурентне, навіть якщо воно було вже в користуванні. Скажу більше — за останні роки менше 10 відсотків представлених вітчизняних машин на випробування можна віднести до сучасних та енергоощадних. На превеликий жаль, така ситуація».