Відповісти на запитання, чи вірив Шевченко у Бога, на лекції в Києво-Могилянській Академії спробував цього тижня доктор філософських наук Євген Сверстюк.

Усі ми звикли вважати, що Тарас був атеїстом. Цей стереотип нав’язала радянська ідеологія. Тоді всі були невіруючими і допустити не могли, щоб хтось міг бути не таким.

А що Шевченко? Попри всі суперечки з Богом, поет у своїх віршах все одно звертається до нього. Змалечку: «А я собі у бур’яні молюся богу...». За приблизними підрахунками, слово «Бог» у творчості Шевченка зустрічається майже вдесятеро частіше, ніж «Україна». І напевно, вже тільки цей факт може свідчити про істинну віру поета.

Справді, Тарас вірив. З біографії ведомо: він навіть дотримувався посту і постійно ходив до храму. Зовсім інше питання — як він ставився до церковнослужителів.

У Євгена Сверстюка запитали, чому ж у своєму вірші Шевченко пише «... а до того я не знаю Бога...». На що відповідь була однозначна: цю фразу слід аналізувати в контексті усього вірша, з якого випливає, що Бога поет не знає в неволі.

Лекція пана Сверстюка тривала довше академічної пари й викликала неабияку дискусію серед студентів.