Тенденція збільшення обсягів проблемних заборгованостей змушує банки все частіше вдаватися до послуг збирачів боргів, так званих колекторів (від лат. collector — «збирач»). Залучення колекторських компаній до розв’язання проблеми неплатежів дає банкам змогу за рахунок використання зовнішніх сил (позаштатних працівників) зменшити суми заборгованості осіб, які отримали в банку кредити. Оскільки кількість заборгованостей з погашення кредитів останнім часом значно збільшилася, то й використання послуг колекторів істотно зросло. Наскільки правомірна діяльність колекторів?

Сама по собі ця діяльність належить до посередницької і цілком вписується в рамки чинного цивільного і господарського законодавства. Звичайно, за умови, що банк і колекторська компанія дотримуються правових норм, які захищають права громадян і юридичних осіб. У першу чергу, такі, як заборона на розголошення інформації про особу без її згоди, конфіденційної (комерційної) інформації суб’єктів підприємницької діяльності.

Таким чином, якщо боржник дав письмову згоду банку на врегулювання проблеми несвоєчасного повернення кредиту, відсотків по ньому або санкцій з допомогою третьої сторони (таке положення могли передбачити й у банківському договорі), то участь колекторів у цих взаєминах цілком законна. Однак тільки з формального погляду, оскільки для визначення законності діяльності колекторів слід враховувати також і методи їхньої роботи.

Сьогодні відомо кілька методів збирання заборгованостей, якими користуються колектори: 1) боржникам пишуть листа і телефонують; 2) колектори особисто зустрічаються з боржниками; 3) подають позови до суду. Перші два методи колектори використовують для проведення роз’яснювальної роботи, з’ясовують причину неплатежів і намагаються умовити неплатника погасити заборгованість. Якщо такі домовленості супроводжуються психологічним тиском чи то безпосередньо на самого боржника, чи то на його родичів, то законність таких дій викликає сумнів. Стаття 355 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за примус до виконання цивільно-правових зобов’язань. Зазначена правова норма передбачає неприпустимість будь-якого примусу (з погрозою насильства, пошкодження чи знищення майна) до виконання цивільно-правових зобов’язань, яким і є кредитний договір. Тобто, будь-яке «спілкування» з колектором може бути розцінене боржником як примус до виконання кредитного договору, наприклад, та само погроза забрати автомобіль або квартиру, які купувалися на кредитні гроші. Крім того, деякі дії колекторів можуть містити ознаки злочину, передбаченого статтею 120 кримінального кодексу, яка встановлює відповідальність за доведення до самогубства.

Оголошувати сьогодні колекторські компанії поза законом просто некоректно, а от конкретним діям колекторів правоохоронні органи повинні давати належну оцінку.