Без прощального гудка

Цукроварню в селі Махаринці Козятинського району збудував 140 років тому землевласник Михайло Терещенко. Завод вистояв під час двох революцій, фашистської окупації, але «помер» за нинішніх економічних реформ.

Торік підприємство вже не працювало. Нині власники розпочали демонтаж обладнання. Без роботи залишилися приблизно двісті робітників (не рахуючи сезонних трудівників).

— Не по-людськи хоронять наш завод, — з гіркою іронією в голосі каже один з ветеранів Махаринецького цукрозаводу, що в Козятинському районі. — Колись чув від старих цукроварів, що всі роботи на цукроварнях робилися за сигналом заводського гудка. Вони навіть звучали по-різному. На початку виробничого сезону — з довгими веселими переливами. Прощальний гудок, що свідчив про закінчення варіння цукру, був короткий і тужливий. Ця традиція тягнеться ще з царських часів. Наш завод зупинили без прощального гудка. Тому й кажу — не по-людськи.

Крайніми роблять робітників. Представники влади дорікають у тому, що продали свої акції власнику. Тепер, мовляв, він має право на власний розсуд розпоряджатися підприємством. «При цьому, чомусь, забувають, що чинне законодавство забороняє власнику змінювати профіль підприємства, не кажучи вже про його ліквідацію», — наголошує юрист Сергій Ковальчук.

У власників заводу, а ними є представники ТОВ «Запоріжцукорпостач», своя точка зору. «Ми б ладні й надалі варити цукор, — каже один з них, — адже завод працював дотепер, але ситуація змінилася. У нас вже нема чим покривати збитки. Виходить, як у тому прислів’ї: кінчай тату торгувати, бо нічим здачу давати. Не в підприємцях причина. Ви поцікавтеся, скільки цукрозаводів в області закінчили минулорічний сезон з прибутками, і все стане зрозуміло. Не потрібна державі цукрова галузь. Ось де корінь зла. Їм простіше завезти цукор з-за кордону, ніж підтримати свого вітчизняного виробника.

Це вже друге підприємство, яке власники ТОВ «Запоріжцукорпостач» зупинили на Вінниччині. Спочатку став Уладівський цукрозавод в сусідньому Літинському районі. До того ж дуже раптово. Перед тим власники провели значну реконструкцію, завезли частину нового обладнання. Але коли запустили його, воно почало давати збій в роботі. Усунути неполадки так і не вдалося. Технологічний процес зупинили. Придбану сировину перевезли на згаданий Махаринецький цукрозавод. Щоправда, не всю. Та й переробити корені у повній мірі не вдалося. Повернення боргу вимагають не тільки цукровари. Фермери, які доставили буряки, теж не отримали за них грошей. З робітниками Уладівської цукроварні власники частково вже розрахувалися. Продають обладнання, і вертають борги. Так само планують зробити і в Махаринцях. Тут теж вивозять окреме обладнання.

— Значна частина заводського майна перебуває в заставі одного з комерційних банків, — каже сільський голова Махаринець Наталія Василюк. — Перелік майна вміщено на сорока сторінках. Під майно підприємство брало кредити. Тому тут не обійдеться без проблем. Адже треба і кредити повертати, і борги робітникам виплачувати, а майно — в заставі. А де людей працевлаштувати? Над цим мало хто задумується. Хто молодший, уже подався на заробітки. Не всі ж виїдуть з села.

Віктор СКРИПНИК.

Коментар

Виконавчий директор обласної асоціації «Поділляцукор» Микола Береговий:

— Справді, минулий виробничий сезон цукроваріння майже всі заводи завершили із збитками. Три чи чотири підприємства з чотирнадцяти, які варили цукор, мають прибутки. Але які то прибутки!.. 30—40 тисяч гривень — хіба це показник прибутковості для цукроварні? Держава не створила належні умови для цукроварів. Звідси більшість наших бід. Через низьку ціну дотепер не продали ще й половини минулорічного цукру. Навіть за таких непростих умов знаходяться підприємці, які виявляють бажання взятися за справу цукроваріння. Недавно цукрозавод у селі Красносілка Бершадського району придбав новий власник. Викупив підприємство, яке не працювало у минулому сезоні. Про намір відновити роботу заводу свідчить той факт, що власник уже подав заявку на отримання квоти на виробництво й реалізацію цукру. П’ять тисяч тонн солодких кристалів планують зварити у Красносілці у нинішньому році. Крім названого підприємства, власники ще дванадцяти заводів отримали квоти. Отож сподіваємося, що цукор-2009 варитимуть на тринадцяти заводах. Тим часом два потужні інвестори зупинили по одному із своїх цукрозаводів. Не працюватимуть цукроварні в райцентрі Погребище і селі Капустяни. В обох населених пунктах також постала проблема працевлаштування цукроварів, які залишилися без роботи.