Сьогодні питання про здобуття енергетичної незалежності переходить із площини стратегічного планування у площину конкретних рішень, від яких залежить майбутнє країни. Це обумовлює необхідність особливо відповідального ставлення держави до розвитку альтернативної енергетики, яка в усьому світі поступово створює конкуренцію «традиційним» енергоносіям.
Про те, що в Україні розвиток альтернативної енергетики має значні перспективи, свідчить уже той факт, що тільки на ринку сонячної енергетики працює півсотні компаній, разом з іноземними. Проекти в цій галузі підтримуються низкою міжнародних структур. Зокрема, ЄБРР фінансує 7 проектів на загальну суму 52 мільйони євро. Водночас існує висока ймовірність, що в 2014 році обсяги підтримки ЄБРР у рамках програми прямого фінансування відновлюваної енергетики в Україні (USELF) зростуть до 140 мільйонів євро.
Але чи не найбільш переконливим свідченням перспективності цієї галузі є те, що попередня влада докладала чималих зусиль до того, щоб встановити власний контроль над виробництвом «зеленої енергії». Ні для кого не секрет, що лідера ринку, компанію «Actіv Solar», яка контролює майже 88 відсотків всіх діючих сонячних станцій, преса пов’язує з іменами Андрія Клюєва та Миколи Азарова.
Делікатна проблема для нового уряду, чи не так? З одного боку, він конче зацікавлений у швидкому зростанні ринку альтернативної енергетики. З другого — галузь перебуває в руках «колишніх», які, розробляючи регуляторне законодавство, себе не ображали. З одного боку, існує необхідність захисту інтересів бюджету та відновлення справедливості. З другого — прямолінійний підхід загрожує занепадом молодої і перспективної енергетичної галузі. Ба більше, в зоні ризику опиняються значно важливіші речі. Адже «зелена енергетика» дає шанс на появу нової енергетичної ідеології, суть якої — у формуванні культури енергетичного споживання, заснованої на пріоритетному використанні відновлюваних джерел енергії.
Утім, твердження, згідно з яким уряд потрапив у «зелений цугцванг», є надто очевидною поверхневою оцінкою. Річ у тім, що законодавство, яке регулює діяльність виробників альтернативної енергії, розробляло-ся під жорстким міжна-
родним контролем. Інакше іноземні компанії просто не прийшли б в українську альтернативну енергетику, а кредитні установи не виділяли б значні кошти на підтримку відповідної галузі в Україні. Для останніх важливо не те, хто працює над тим чи іншим проектом, а за якими правилами. І цей принцип гідний того, щоб ним керувався й український уряд.
Сприятливі інвестиційні умови в галузі є стратегічно важливими для України. І вони були сформовані законом про «зелений» тариф від 2009 року. Цей закон чинний і сьогодні. Додаткові гарантії створює Закон «Про інвестиційну діяльність», стаття 18 якого гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її суб’єктів.
Сприятлива законодавча база стимулювала «альтернативно-енергетичну» активність не тільки людей, причетних до попереднього режиму, а й тих вітчизняних та зарубіжних підприємців, які побачили особисту та державну перспективу в розвитку нетрадиційної енергетики.
Вони інвестували значні кошти, в тому числі й кредитні, у виробництво, створили робочі місця. І саме тому для них принципово важливим є збереження чинних «правил гри» на ринку. Інакше в них не буде перспектив розвитку. Великі компанії так чи інакше виживуть. Якщо не в Україні, то перенісши виробництво за кордон. А от ті, хто ще не встиг вийти на високі обсяги виробництва, але має цікаві інноваційні напрацювання, можуть просто позбутися самої можливості для реалізації власних (але при цьому державно значимих) амбіцій.
Ще одна надія учасників ринку альтернативної енергії пов’язана з дотриманням принципу прозорості ухвалення рішень. Адже тільки за цієї умови можливе створення рівних умов і для тих компаній, які вже досягли певних висот, і для тих, які ще тільки перебувають на шляху до власного успіху.
Саме у світлі таких підходів до розвитку галузі тривогу в учасників ринку спричинила інформація про те, що на засіданні 18 червня 2014 року Кабмін ухвалив розпорядження «Про вдосконалення системи розрахунків за електроенергію з альтернативних джерел енергії», згідно з яким для всіх суб’єктів господарювання, які виробляють електроенергію з альтернативних джерел енергії, за винятком міні-ГЕС, коефіцієнт пікового часу знижується з 1,8 до 1,01. Цим рішенням гарантований законом тариф зменшується майже вдвічі. В абсолютному грошовому вимірі найбільше втратять від цього рішення великі компанії. Однак найдужче постраждають ті компанії, які в перспективі могли б створити атмосферу здорової конкуренції на ринку. Відтак, об’єктивно, виграють саме великі компанії. А програє, стратегічно, держава, яка зменшує потенційну ємність ринку виробництва альтернативної енергії.
До всього, в Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, будуть проблеми з виконанням згаданого рішення. Адже воно вступає в конфлікт з низкою чинних законодавчих актів. Тому експерти схиляються до думки, згідно з якою органам влади доведеться скоригувати підходи до регулювання ринку альтернативної енергетики. Оптимальний шлях — негайна підготовка проекту закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення конкурентних умов виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії». Такий закон дав би змогу на законодавчому рівні врегулювати роботу ринку раз і назавжди з урахуванням інтересів як держави, так і всіх актуальних і потенційних учасників ринку.
