* Січневий провал економіки і стрімке зростання сукупного боргу, як яблука розбрату.

* Великий антикризовий почин, як неподілена любов.

* Падіння гривні, як учорашній день.

...І банкіру не до жиру

Економіка провалилася на старті року. Вже відомо, що незважаючи на глибоку девальвацію гривні, доходи експортерів зменшуються через падіння попиту на метал на зовнішніх ринках. Металургія пішла в мінус на 40,6 відсотка, машинобудування — на 58,3, легка промисловість — на 38,4, будівництво — на 57,6, транспорт — на 35 тощо. Подібних викликів країна ще не знала, бо економіку зачепив рикошет глобальних негараздів зі світовими фінансами. Й виробництво скоротилося, і банки фактично не мають ресурсів та мотивації для його кредитування. Залишки на їхніх рахунках (15 мільярдів гривень) у лютому свідчили про поточні проблеми з ліквідністю. Поза тим саме від відновлення кредитної активності банківської системи залежить, як швидко ми вийдемо з економічної та фінансової кризи. Мало того, від цього залежить, який буде розмір дефіциту бюджету і в який спосіб уряд його погашатиме. Нав’язана країні думка, що переглядати макропоказники слід у лютому, — від лукавого, адже невідомо, як глибоко впадемо в першому кварталі й на яку фінансову допомогу розраховувати подалі. Доля другого траншу кредиту МВФ вирішиться у кращому разі в другій половині березня, бо влада не спромоглася озвучити спільну позицію стосовно намірів з цього приводу.

Нацбанк поінформував, що торік девальвація гривні спричинила перевищення сукупного граничного держборгу на 18 мільярдів гривень. Він сягнув 130,6 мільярда гривень ($ 16,9 млрд.). Цьогоріч позичатимемо значно більше, ніж торік, і атож — покриватимемо боргами неабиякий дефіцит бюджету. Але цю небезпеку уряд усвідомлює, обіцяно, що ці кошти підуть на розвиток, а не проїдання. Гірше те, що гривня продовжує дешевшати, а багато які управлінські рішення тільки поглиблюють кризові процеси. Згадайте хоча б урядову заборону для муніципалітетів та комунальних підприємств тримати вільні кошти в приватних банках. Або реакцію міністра юстиції на гасло «розібратися з колекторами» шляхом заборони їхньої діяльності. Усе вищесказане та інше, з одного боку, унеможливлюють ефективний спротив внутрішній і глобальній кризі, а з другого — нагнітають протистояння між Президентом і Прем’єр-міністром. Чи варто дивуватися тому, що одну контрверсійну дискусію змінила інша, газову — банківська. Від ймовірного дефолту України (викиньте з голови й забудьте!) — до жирування банків на проблемах вкладників ( їм вже не до жиру!). Тим часом Президент країни Віктор Ющенко ветував один за одним закони лише на підозрі, що вони суперечать інтересам банківської системи. Всі антикризові закони так чи інакше стосувалися кредитної підтримки, а, отже, загострювали проблему повернення депозитів, тож формально все було логічно, чого не скажеш по суті.

...Не ваше діло

Та сама доля спіткала закон про подолання наслідків фінансової кризи в АПК. Підстава для вето — деякі його зауваження народні депутати не врахували (перед затвердженням законопроекту 4 лютого), а деякі положення суперечать чинному законодавству. Зокрема, підтримка банками сільгоспвиробників шляхом рефінансування і надання стабілізаційного кредиту, на думку глави держави, посилює ризик неповернення депозитів вкладникам банків. А хто заперечує?

Очевидно підтекст інший: мовляв, то не діло депутатів і урядовців вказувати банкам, що їм робити. А діла ж майже ніякого. Замість необхідних на посівну 3,8 мільярда гривень пролонгованих кредитів, сільгоспвиробники одержали 1,4, покриття касових розривів у більш як 3 мільярди гривень перенесли на березень. Хто б сумнівався, що законодавці подолають і це президентське вето. Знати б тільки, що заважає Президенту країни внести зміни до держбюджету-2009, якщо його не влаштовують урядові ініціативи? В тому числі в АПК — перед посівною. Адже те, що аграрний сектор здатен витягти країну з кризи, засвідчив і врожай минулого року, і економічні показники нинішнього. Хіба ветуючи цей законопроект, Президент не розумів, що відкладає на невизначений термін вирішення рятівних проблем і для аграріїв, і для бюджету — пролонгацію кредитів, експорт зерна, як сказано у заветованому законопроекті, «з метою забезпечення надходжень у спецфонд держбюджету». Чи заветував тільки тому, що саме на це джерело коштів розраховує уряд, плануючи держзакупівлі зерна в аграріїв?! Майже одночасно Президент сумнівається у конституційності запровадження додаткового 13-відсоткового мита на споживчий імпорт, окрім критичного. Розуміючи, що торговельний баланс по суті вже цього не потребує, а конкурентоспроможність вітчизняного виробника тут ні до чого, в намірах авторів законопроекту — зібрати такі дефіцитні для бюджету доходи. Усі все добре розуміють, але кажуть одне одному: не ваше діло? Це добре, що в останній тиждень місяця кредит МВФ змусив керівників держави нарешті з’ясувати: ЧОМУ?

Бо події і настрої показали, що люди вже готові взяти на себе клопоти щодо виходу з кризи. Громадські опитування засвідчують готовність мало не третини респондентів до рішучого спротиву безробіттю і зниженню життєвого рівня.

Гра «поза рамочками»

Найбільш виразно це проявилося у лютневих протестах вкладників комерційних банків. Вони відбувалися на тлі чергового стрибка долара США проти гривні на готівковому ринку, а відтак ажіотажного попиту на «зелений». Формально це нагадувало початок січня, бо долар так дорого коштував місяць тому. І тоді в Нацбанку розповідали про спекулятивні операції на міжбанківському ринку, тиск вкладників на валютний курс, провокативні заяви політиків тощо. Формально й тоді, й зараз умови для спекулятивних операцій створював сам Нацбанк. Бо банки, наприклад, продавали валюту, куплену в Нацбанку, за ринковим курсом (а не продажу), навіть якщо імпортний контракт не виконувався. Або, скажімо, вимоги до комбанків стримувати котирування готівкового долара «у рамочках» пожвавлювали торгівлю ним на чорному ринку. Формально зараз, як і тоді, на руках у людей достатньо «гарячих грошей» (близько 15 мільярдів гривень), котрі тиснуть на валютний ринок через обмінники. І тоді, й зараз Нацбанк вживав якісь антикризові заходи. Нині провів перший аукціон з продажу валюти клієнтам комбанків за курсом, наближеним до офіційного.

Але неформально день вчорашній зовсім не схожий на день нинішній. І резерви Нацбанку вже не ті, що були, а відтоді зменшилися приблизно на три мільярди доларів. І банківські рахунки не справляють враження. І вкладник уже не такий довірливий і терплячий, як було. Він каже, що розв’язувати кредитні проблеми — це спільна справа. І відкладає свої протести до березня. І не він один.

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.