«Валенсія» (Іспанія) — «Динамо» (Україна, Київ). 2:2. Голи: Кравець, 34, 74, Марчена, 45, дель Орно, 54. Перший матч — 1:1.

«Валенсія»: Санчес, Мадуро, Албіоль, Марчена, Вілья, Морієнтес (Гоакін, 59), дель Орно, Мата (Вісенте, 69), Фернандеш, Алексіс, Сілва. Тренер — Унаї Емері.

«Динамо»: Богуш, Несмачний, Бетао, Михалик, Ель-Каддурі, Вукоєвич, Корреа (Гіоане, 78), Єременко, Кравченко (Чернат, 65, Саблич, 89), Алієв, Кравець. Тренер — Юрій Сьомін.

Попереджено: Ель-Каддурі, 43, Алієва, 68, Вукоєвича, 71, дель Орно, 81.

Арбітр — Дамір Скоміна (Словенія).

Валенсія. Стадіон «Месталья». 25 000 глядачів. 10 градусів.

Напередодні зустрічі Юрій Сьомін, спілкуючись із журналістами, зізнався, що не вирішив, кому конкретно доручить виконувати функції дискваліфікованого Артема Мілевського — грати попереду, на вістрі атаки. Звичайно, Юрій Павлович трішки лукавив, бо на той момент він уже точно знав, що доручить цю відповідальну місію саме Артемові Кравцю.

Після матчу я попросив тренера оцінити дії Кравця у матчі.

— Я не сумніваюся, що Артем — один із найталановитіших гравців в Україні, — сказав пан Сьомін. — Сьогодні Кравець зіграв блискуче. Інших слів не підшукати. Шкода, звичайно, що він торік через травми і хвороби грав надто мало. Однак, сподіватимемося, що у нього попереду багато успішних зустрічей, корисної гри для «Динамо»...

Справді, юний форвард, мов на одному подиху, провів цей відповідальний двобій. Забиваючи першого м’яча, він продемонстрував майстерність, настирність, обіграв трьох суперників і відкрив рахунок, переплутавши всі карти опонентам.

У другому епізоді Кравець, який має добру швидкість, чудово скористався відмінною передачею Корреа і вийшов сам на сам із воротарем. Особливо важливо, що в надзвичайно відповідальній ситуації нападник не схибив.

Але було б несправедливо усі лаври віддавати лише одному виконавцеві, хоча він і заслужив чимало компліментів. Уся динамівська команда продемонструвала величезне прагнення досягти бажаного результату. А для цього всім футболістам «Динамо» треба було реалізувати себе. І вони зробили це. Дуже важливо, що нерви у них виявилися міцними. Вони не знітилися, коли «Валенсія» спершу зрівняла рахунок, а потім і вийшла вперед. Навпаки — стали ще згуртованішими і провели ту, таку необхідну результативну атаку, за що їм честь і хвала.

— Я вже не раз казав, що жереб поставився до нас надто жорстоко і несправедливо. Бажали мати за суперника кого завгодно, тільки не «Валенсію». Та що вдієш? Треба було грати. Тому дуже раді, що в такій складній зустрічі проти іменитого і сильного суперника вистояли. Пройшли «Валенсію», котра має вдосталь ігрової практики, якої нам тепер надто бракує. Але наші хлопці готувалися сумлінно і працювали багато.

Іспанські журналісти запитали Сьоміна: вихід трьох українських клубів до 1/8 фіналу Кубка УЄФА —випадковість чи то справді чемпіонат України такий сильний? На що тренер відповів: «Українська ліга постійно додає, сильнішає і міцнішає, зростає конкуренція і це — позитивна тенденція».

У день матчу я випадково побачив на одному з іспанських телеканалів інтерв’ю з Унаї Емері. Молодий наставник «Валенсії» бадьоро розповідав, що чекає повторного матчу з киянами в оптимістичному настрої.

— На чому базувався той оптимізм? — запитав тренера на післяматчевій прес-конференції.

— Ми непогано зіграли в Києві, забили м’яча. І, зрозуміло, збиралися вигравати вдома. Але все стало з ніг на голову, коли «Динамо» забило першим. Наш суперник краще підготувався до важливого поєдинку. Одне слово, український клуб переміг у двораундовому протистоянні цілком заслужено, хоч як мені й прикро про це говорити...

Віктор БРАНИЦЬКИЙ (із Валенсії).

На знімку: герой валенсійського матчу Артем Кравець.

Щиро дякуємо керівництву ФК «Динамо» за допомогу в організації цього матеріалу.