Бути чи не бути?

Відповідь на гамлетівське запитання «Бути чи не бути?» шукає закрите акціонерне товариство «Виробничо-торгова фірма «Радосинь».

«Суддівська» арифметика

У квітні 2004 року ЗАТ отримало банківський кредит під заставу столичної будівлі на проспекті Маяковського. Кредит отримало і АПК «Ніжинське», за якого поручилася ВТФ «Радосинь». Агробізнес, як відомо, достатньо ризикований. А тому вчасно розрахуватися з боргами підприємство не змогло: залишалося віддати трохи більш як 2,6 мільйона гривень. Оскільки кредит було забезпечено іпотекою, то нотаріуси вчинили виконавчі написи про стягнення боргу згаданою будівлею. Проте це були лише квіточки. У березні наступного року було відкрито виконавче провадження, описано все майно і заарештовано рахунки в банках: це не давало можливості розрахуватися з боргами. Не беруся стверджувати, що це було зроблено свідомо, але наступні події до деякої міри викликають підозри.

Бо через кілька місяців забезпечену іпотекою заборгованість викупило зареєстроване у Харкові україно-американське ТОВ «Каіс». Маючи виконавчі написи нотаріусів про стягнення боргу за кредитами шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, вони отримали у Дніпровському районному суді Києва рішення про стягнення боргу і подали його до виконавчої служби. Фактично сума боргу підприємства таким простим маневром була штучно збільшена вдвічі — майже на 4 мільйони гривень. Після цього харків’яни, а може, й не харків’яни, отримали низку незаконних рішень судів, які згодом були скасовані лише Вищим господарським судом України, про стягнення з ВТФ різних надуманих штрафів, пені тощо. Не зрозуміло, як харків’яни нарахували за рік приблизно на 30 (!) мільйонів штрафів, а судді з цим погодились. Треба, певно, бути юристом з математичною освітою?

Не дивно, що на початку минулого року фінансове становище ВТФ стало вкрай складним. Під загрозою неминучого банкрутства підприємство вирішило використати останній шанс — розпочало процедуру санації за власною заявою до суду, щоб відновити платоспроможність та розрахуватися з кредиторами. Слід зазначити, що Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до якого й здійснювалась санація підприємства, не допускає можливості примусового продажу майна поза межами процедури санації.

Але, якщо хочеться, то хто зважає на закони! Бо підготовка до продажу майна ВТФ державною виконавчою службою тривала. Майно було оцінене експертом (на підприємстві його ніхто не бачив), за висновком якого діючий адміністративно торговий комплекс площею майже три тисячі квадратних метрів вирішили примусово продати всього лише за сім мільйонів сто двадцять три тисячі гривень.

І 16 квітня 2008 року головне управління юстиції Києва торги провело. Будинок продано за 7,2 мільйона гривень. Відтак, виявляється, аграрії, які мали виплатити 2,6 мільйона гривень, залишилися боржниками перед заїжджими харківськими «бізнесменами». Варто зазначити: відповідно до експертної оцінки, здійсненої на замовлення ВТФ кількома експертами, ринкова вартість будівлі становить понад 40 мільйонів гривень. Ось така арифметика.

Хто зупинить рейдерів?

Випадково дізнавшись про таємну підготовку до продажу будівлі в переддень торгів, ВТФ «Радосинь» звернулась до суду з позовом про незаконність договору про підготовку та проведення торгів. За день до торгів суд виніс ухвалу про забезпечення позову, якою з метою запобігання порушення права власності товариства заборонив державній виконавчій службі проводити прилюдні торги. В той же день ухвалу було вручено виконавчій службі. Але що значить для «бізнесменів» та виконавчої служби судове рішення? Торги таки було проведено.

На торгах виявилось, що купити будівлю за смішну ціну бажають лише дві особи — саме УАСП ТОВ «Каіс» та товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Феонікс».

Не можна не сказати і про те, що боржника не було, відповідно до вимог закону, повідомлено про торги і призначення експерта, не ознайомили його і з висновками експертної оцінки, не оголосили про продаж у всеукраїнській газеті. (Цікаво: у день торгів постановою господарського суду за власною ж заявою «Компанію Феонікс» було визнано банкрутом і почато ліквідаційну процедуру. Такий збіг можна пояснити одним: після ліквідації покупця будівлі ВТФ «Радосинь» можна легко й просто продати її «добросовісному» покупцю.) Після торгів державна виконавча служба, попри ухвалу суду, видала акт про реалізацію майна на прилюдних торгах, чим офіційно затвердила їх результати.

Звичайно, власник будинку-застави пробував апелювати у судові інстанції. Але Окружний адмінсуд Києва в червні 2008-го виніс рішення за позовом ПП «Согласие», яким визнав усі дії виконавчої служби щодо продажу будівлі законними. Постраждалі спробували шукати правди вище, але Вищий господарський суд у жовтні минулого року відмовив їм у задоволенні позову.

І от нарешті 26 грудня минулого року невідомі особи, котрі називали себе представниками ТОВ «Компанія «Феонікс», намагались силою захопити будівлю на Маяковського (терпець, схоже, урвався). Вони вдерлися на прохідну, викинули вахтера, ввірвалися в одне з приміщень, звідки потурили його орендаря... Слава Богу, вчасно втрутились працівники Деснянського відділу державної служби охорони й нападників зупинили. Але чи надовго ця зупинка? Адже рейдери посилались на наявність у них свідоцтва про придбання нерухомого майна, яке 25.12.08 р. було зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації. Коло, як бачимо, замкнулося. Проте, як стверджують представники сільськогосподарської виробничо-торгової фірми, реєстраційного запису в єдиному державному реєстрі правочинів про проведення такої реєстрації немає. Але хіба це зупиняло рейдерів?..

Постають запитання: чи є в Україні правда? Хто зупинить подібні дії виконавчої служби?