У центрі Одеси практично пліч-о-пліч розташовані три виправно-трудові колонії та слідчий ізолятор. Там за височенними парканами з вишками по периметру йде своє, підвладне суворим правилам життя. Позбавлені волі громадяни відбувають там покарання за вчинені злочини. Багато хто з них підпадає під дію Закону України «Про амністію» і має реальні шанси отримати путівку в нове життя.

Начальник управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області Олександр Галинський розповідає про те, що дія закону поширюється на 723 засуджених. Але на волю вийдуть тільки 159 ув’язнених. У тому числі 33 жінки. 20 ув’язненим скоротять термін перебування в неволі удвічі, 564 амністовані — це особи, засуджені умовно.

Оголошення про набрання чинності Законом України «Про амністію» наробило, скажемо так, чимало шуму в Одеській області. Поповзли чутки, безглуздіше й страшне одна за одну: мовляв, на волю вийдуть рецидивісти, маніяки та вбивці, а тому криміногенна ситуація в регіоні різко погіршиться.

— Усі ці розмови — чутки та й годі, — розповів «Голосу України» Олександр Галинський. — По-перше, рішення про амністію приймає суд, і не кожен ув’язнений може бути представлений для амністування. По-друге, визначена категорія засуджених (і вона, повірте мені, дуже велика), які не підлягають амністії. Йдеться про засуджених, котрі мають довічний термін, а також про тих, хто був засуджений двічі й більше разів.

Мій співрозмовник навів такий приклад: 12 осіб, які підпадали під дію Закону «Про амністію», від неї відмовилися. Чому?

— Відмовляються від неї тому, — розповідає Олександр Іуліанович, — що такий шанс дається лише один раз. Якщо людина не впевнена в собі, вона просто «зберігає» такий шанс на наступний раз. Відмовляються від амністії й ті, кому до терміну завершення вироку залишилося зовсім небагато — два-три місяці.

І вже зовсім безглуздими є чутки про те, що амністія пов’язана з тим, що в Україні — криза, а ув’язнених нема чим годувати, в що взувати й одягати.

— І ці чутки — неправда, — каже Олександр Галинський. — Про жодні перебої в харчуванні ув’язнених, їхньому медичному обслуговуванні й мови бути не може.

Хоча криза не обійшла стороною й одеські виправно-трудові заклади. Торік, приміром, 90 відсотків ув’язнених працювали в будівельній галузі — на замовлення одеських компаній вони виготовляли двері, вікна, металеві ґрати. Сьогодні кількість замовлень зменшилася.

А як доведеться адаптуватися до нового життя ув’язненим, що вийдуть на волю, отримавши амністію? По-перше, інваліди й ті, хто не мають родичів, після амністії потраплять до спеціальних інтернатів-пансіонатів. По-друге, всім амністованим нададуть допомогу під час улаштування на роботу й у гуртожитки.

І найголовніше — ув’язненим одеських виправно-трудових закладів не загрожує переїзд із обласного центру в сільські райони. Донедавна була ідея про створення на місці одеських в’язниць і слідчого ізолятора розважально-грального центру. Уже підготували відповідний проект, почалася розробка технічної документації. Але почалася криза — й ув’язнених вирішили залишити на місці в обласному центрі. Поки що. До кращих часів?

Фото автора.