До 110-річчя від дня народження Семена Руднєва, Героя Радянського Союзу

Семен Руднєв — прославлений партизанський комісар широко відомого в роки Великої Вітчизняної війни Сумського партизанського з’єднання під командуванням двічі Героя Радянського Союзу Сидора Ковпака.

Народився Семен Васильович 27 лютого 1899 року в селі Мосіївці Курської губернії в багатодітній сім’ї, з самого дитинства розпочав трудову діяльність. Брав активну участь у революційних подіях 1917 року, а згодом служив у військових частинах Радянської Республіки — командиром взводу, комісаром полку Сиваської дивізії та дивізійної школи молодшого командного складу. Після закінчення Ленінградської військово-політичної академії (1929) — комісар артполку Чорноморської берегової оборони.

Ще до війни Семен Руднєв сформувався як зрілий і авторитетний військовий комісар. А коли почалася Велика Вітчизняна, під його командуванням на Сумщині створено зразковий винищувальний загін, що став основою Путивльського партизанського загону.

18 жовтня 1941 року групи Ковпака та Руднєва об’єдналися в один партизанський загін (командир — С. Ковпак, комісар — С. Руднєв). В наступні два дні в Спадщанському лісі загін одержав перші перемоги над переважаючими силами німецько-фашистських загарбників, які використали навіть танки.

У цьому двобої Руднєв виявив мужність і відвагу, високі командирські здібності, вміння керувати людьми. А в кінці жовтня під його керівництвом було підірвано чотири мости на Сеймі та знищено тягача з танком на дорозі Путивль—Рильськ.

Після боїв у Спадщанському лісі командування загону дійшло висновку, що оборонні бої небезпечні для партизанів, що їх сила в маневруванні. На початку 1942 року, маневруючи по Путивльському, Глухівському, Кролевецькому, Шалигінському районах Сумщини, загін зростав кількісно і якісно, міцнів у безперервних боях, наочно демонструючи силу народного опору окупантам.

С. Руднєв вважав, що запорукою успіху партизанської боротьби є залізна дисципліна бійців та командирів. Його сила впливу на партизанів була не лише в тім, що він умів запалювати своїми словами різних людей, не лише в переконливості думок, а, головним чином, в особистому прикладі.

За перший рік боротьби в тилу ворога Путивльський загін провів більше 20 великих наступальних та оборонних боїв, знищив понад чотири тисячі гітлерівців і не мав жодної поразки.

Свої погляди на ставлення партизанів до населення С. Ковпак і С. Руднєв висловили в наказі від 21 травня 1942 року: «Партизанський рух — народний рух. Партизан — син свого народу. Тому кожен крок, кожний рух партизанів у населеному пункті, його поводження і взаємовідносини з населенням є великим політичним фактором... Треба пам’ятати, що ворог використовує кожну нашу помилку, кожен невірний крок у взаємовідносинах з населенням на свою користь».

Такий підхід до справи сприяв зростанню чисельності бійців у партизанських загонах. Крім того, населення окупованих територій допомагало партизанам у розвідці ворога, забезпечувало продуктами харчування. Перед виходом з’єднання в рейд на Правобережну Україну (жовтень 1942 року) в його складі було п’ять партизанських загонів, які потім реорганізовано в батальйони, а з’єднання стало дивізією. У Варшавсько-Львівському рейді чисельність дивізії зросла з 1311 до 1717 партизанів.

У середині жовтня об’єднаний загін С. Ковпака і С. Руднєва мав ручний кулемет, 6 автоматів, 49 гвинтівок. А на 1 червня 1943 року в Сумському партизанському з’єднанні було 9 гармат, 33 міномети, 32 протитанкові рушниці, близько 400 автоматів, 1513 гвинтівок, 611 коней і 255 возів. На час розформування в арсеналі дивізії нараховувалось 5 гармат, 24 міномети, 14 протитанкових рушниць, майже 180 кулеметів, 765 автоматів, 526 гвинтівок та 331 пістолет.

До того ж Сумське партизанське з’єднання являло собою добре згуртований боєздатний колектив, а його командири — Ковпак, Руднєв, Базима — володіли зрілим тактичним мисленням. Саме тому з’єднання одержало завдання здійснити широко відомий в історії Карпатський рейд.

Під час походу на Карпати з’єднання йшло на південний захід по відкритій місцевості, долаючи за ніч по 40-50 кілометрів у багнюці від безперервних злив. Долаючи опір німців, партизани на кінець червня пройшли більше 600 кілометрів, перетнули Случ, Горинь і шість залізниць. Німці прагнули за всяку ціну не допустити їх у Карпати. Вже в горах становище дуже загострилось. Німецьке командування кинуло проти партизанів гірські стрілецькі полки, «Мессершмітти» та «Юнкерси» безперервно переслідували і бомбили ковпаківців. Комісар Руднєв не знав ні сну ні відпочинку.

Кільце оточення добірними німецькими військами звужувалося, і коли загроза знищення з’єднання стала очевидною, командування прийняло єдино правильне рішення: прорвати облогу в районі Ділятина і групами вивести людей з оточення. Прикривати відхід залишилися друга, п’ята, восьма і дев’ята роти під командуванням Руднєва. В нерівному бою смертю хоробрих загинули прославлений партизанський комісар Герой Радянського Союзу Семен Васильович Руднєв і його син Радик.

Німецька пропаганда оголосила, що в Карпатах розгромлено одну з найбільших партизанських дивізій. А невдовзі групи бійців цієї дивізії зібрались в Рівненській і Житомирській областях, звільнили два райони і відновили там радянську владу. Вони мобілізували 1345 військовозобов’язаних чоловіків і після місячного навчання через коридор в Овруцькому районі переправили до військових частин.

...Деяким горе-історикам і «дослідникам» такий зрозумілий аналіз вже написаної історії підпільно-партизанського руху не до вподоби. Ще 13 квітня 1990 року в московській газеті «Правда» опубліковано статтю під назвою «В августе сорок третьего» за підписом (або з подачі) колишнього начальника штабу Кролевецького партизанського загону, а з жовтня 1942 р. — командира 3-го полку Сумської партизанської дивізії П. Брайка. Через шість років надруковано ще одну статтю (В. Воробей, «Выстрел в висок»). В цих статтях автори намагалися довести, що С. Руднєв загинув не в бою з ворогом, а став жертвою політичного терору. Тобто убитий своїми. Виконавицею акції начебто була радистка партизанського з’єднання Г. Туркіна (Лаврухіна).

Двічі (у тім числі й за дорученням Голови Верховної Ради України В. Литвина) Комісія у справах колишніх партизанів перевіряла ці обставини і встановила, що вони з незрозумілих причин є надуманими. Цю бездоказову вигадку категорично заперечили ще живі колишні командири і бійці — учасники Карпатського рейду на нараді в комісії, відразу після публікації статті в газеті «Правда». Офіційно нарсуд Свердловського району Москви своїм рішенням звинувачення радистки Г. Туркіної (Лаврухіної) у вбивстві С. Руднєва визнав недоведеним.

Василь КОНЬКОВ,голова комісії, кандидат історичних наук, доктор філософії.