Борис Патон: Посилити ядерне співробітництво

Свою точку зору на перспективи ядерної енергетики висловив в інтерв’ю «Голосові України» президент Національної академії наук академік Борис Патон. Зокрема, він вважає, що пріоритетом у цій сфері має стати співробітництво з Росією.

— Борисе Євгеновичу, чому саме напрямок україно-російського співробітництва в ядерно-промисловому комплексі ви вважаєте пріоритетним?

— Тому, що між Російською Федерацією та Україною існують давні й глибокі традиції співробітництва в розвитку атомних енергопромислових комплексів обох країн.

Торік у жовтні під Москвою відбувся спільний семінар-нарада Російської академії наук і НАН України «Розвиток атомної енергетики Росії та України — фактор постійного міждержавного співробітництва».

— Як ви оцінюєте рівень співробітництва по лінії «наука—виробництво» за участі академій наук і галузевих підприємств України та РФ?

— Воно, на мою думку, потребує істотного посилення.

Характерним прикладом успішної реалізації міжурядових домовленостей є закінчення будівництва і початок експлуатації енергоблоків № 2 Хмельницької АЕС і № 4 Рівненської АЕС. За участі російських фахівців вирішується актуальне для українського енергоринку питання забезпечення необхідної маневреності під час експлуатації діючого парку реакторів.

Крім того, Росія зацікавлена, зокрема, в широкому використанні розробленого в Україні методу імітації реакторного опромінення на прискорювачах для обґрунтування радіаційної стійкості конструкційних матеріалів ядерних енергетичних установок. Громадсько-політичне об’єднання «Український форум» і Громадська палата РФ 27 лютого 2008 року для виконання спільних досліджень з метою створення міжнародного термоядерного експериментального реактора ІТЕР запропонували використовувати унікальну базу термоядерних експериментальних установок Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут» НАН України.

Росія має технології і практичний досвід подовження ресурсу реакторів типу ВВЕР. Там створено відповідну нормативно-правову базу. Актуальна проблема подовження строків експлуатації діючих енергоблоків АЕС України може бути ефективно реалізована з використанням досвіду російських фахівців.

Є сенс розглянути потенційні можливості й умови участі російських інвестицій у програмах геологорозвідування, розвитку технологічної бази діючих і освоєння нових покладів урану в Україні. Під егідою Комітету з питань економічного співробітництва україно-російської міждержавної комісії почато роботу з кооперації у видобутку урану, збагаченні уранових продуктів, атомному машинобудуванні, виробництві комплектуючих.

Окремим завданням є досягнення сумісності програмного забезпечення, системи автоматизованого прийняття рішень, елементів інжинірингової діяльності при проектуванні ядерних установок партнерами.

Співробітництво з розробки технологій безпечного поводження з відпрацьованим ядерним паливом і радіоактивними відходами, з проектування та будівництва сховища для таких матеріалів у Чорнобильській зоні повинне також стати пріоритетом діяльності сторін.

В Україні на прикладі Росії нині ведеться робота зі створення системи проектно-конструкторської й науково-технічної підтримки ядерної енергетики, зокрема щодо визначення провідних наукових і проектно-конструкторських організацій з окремих напрямків розвитку ядерно-промислового комплексу України.

— Як, по-вашому, слід вирішувати питання забезпечення українських АЕС ядерним паливом?

— Необхідність створення ядерно-паливного циклу (ЯПЦ) в Україні вперше було визначено указом Президента України в 1994 році. Основні показники комплексної програми створення ЯПЦ затверджено постановою Кабінету Міністрів в 1995 році й відкориговано в 2001 році. Через нерозв’язаність питань фінансування програма виконувалася в дуже обмежених обсягах.

Як відомо, у 2003 році між урядами Казахстану, Росії та України підписано Угоду про сприяння розвиткові й діяльності закритого акціонерного товариства «Спільне підприємство з виробництва ядерного палива» («СП УКРТВС»). На жаль, підприємство через низку факторів не діє ефективно, і його основної мети — організації виробництва конкурентоспроможного ядерного палива нового покоління для реакторів ВВЕР-1000 — досі не досягнуто.

Енергетичною стратегією України на період до 2030 року передбачається створення власних елементів ядерно-паливного циклу. Зокрема, поставлено завдання з забезпечення потреб АЕС України в концентраті природного урану; розвитку виробництва цирконію, цирконієвих сплавів і комплектуючих виробів для тепловидільних збірок (ТВЗ); будівництва заводу з фабрикації ТВЗ.

Нині потреби атомної енергетики України задовольняються вітчизняним ураном лише на 30%. За умови вдосконалення технологічних процесів видобутку і збагачення концентрату урану та залучення інвестицій наша уранова промисловість здатна не тільки забезпечити на 100% власні потреби в урані, а й вийти на світовий ринок як постачальник сировини.

На нашу думку, сьогодні склались умови, коли Україні в кооперації з Російською Федерацією доцільно побудувати власний завод з фабрикації ядерного палива. Це підприємство має використовувати видобутий в Україні і збагачений у Росії уран.

Національна академія наук України позитивно оцінює підписання «Енергоатомом» з російською стороною ліцензійного договору на виробництво комплектуючих тепловидільних збірок в Україні. Також підтримуємо і пропозицію Державної корпорації «Росатом» про розміщення в нас нового заводу ядерного палива для реакторів типу ВВЕР.

— Чи є перспективи співробітництва у створенні в Україні багатоцільового дослідного реактора?

— Українська академія наук розробила концепцію створення багатоцільового дослідного ядерного реактора, яку в жовтні 2008 року затверджено постановою Кабінету Міністрів. Хочу зазначити, що нова ядерна установка не пізніше 2015 року має замінити реактор Інституту ядерних досліджень НАН України.

На базі нового реактора буде створено Національний ядерний центр. Нині розробляється план реалізації концепції. Адже це завдання складне. Воно пов’язане з необхідністю фінансування в значних обсягах, із прийняттям законодавчих, нормативних актів, громадськими слуханнями, тендерними процедурами.

Плануємо розглянути пропозиції профільних організацій Росії з реалізації планів України зі спорудження нового дослідного реактора. Потенційним партнером може стати Науково-дослідний і конструкторський інститут енерготехніки ім. М. А. Доллежаля, який може взяти участь у тендері на розробку техніко-економічного обґрунтування і проекту відповідної ядерної установки. Можливе співробітництво з Російським науковим центром «Курчатовський інститут», Державним науковим центром РФ «Фізико-енергетичний інститут ім. О. І. Лейпунського», Об’єднаним інститутом ядерних досліджень.

Саме спорудження реактора теж пов’язане з можливою участю в цьому російських партнерів.