Висловити свою громадянську позицію стосовно кризових явищ мене змусило затвердження на попередній сесії Зіньківської районної ради заходів з мінімізації негативного впливу загальнодержавної економічної кризи на соціально-економічний розвиток району.

Виступаючи тоді, я наголосив, що високопосадовці держави, лякаючи економічною світовою кризою власний народ, уже тривалий час знаходяться в політичній кризі. Існує реальна можливість її переростання в соціальну, що є загрозою безпеки держави. Банкіри, промисловці, високопосадовці власні борги й прорахунки перекладають на плечі держави, області, району, села, на нас — пересічних платників податків.

Складається враження, що для декого криза — це бізнес, а влада не тільки не може впоратися з цим явищем, яке набирає обертів, а й демонструє повне нерозуміння суті того, що відбувається. Країна вступила в загальну суспільну кризу — кризу зневіри. На фоні цього відбувається свідомий розвал економіки, торжествує її величність корупція, що охопила всі сторони нашого життя, а країна, образно кажучи, рухається із зав’язаними очима, влада замість рішучих і радикальних заходів на всіх рівнях укотре закликає і впроваджує на практиці «політику затягування пасків» для українців. Але затягувати паски повинні не громадяни району, а передусім центральна влада через обмеження видатків на утримання секретаріату Президента України, Верховної Ради, Кабінету Міністрів принаймні на 50%, врешті-решт скасувати пільги та привілеї «народним» обранцям та чільним посадовцям.

Чому б не запровадити податки на розкіш: елітну нерухомість, дорогі автомобілі іноземного виробництва, обмежити відрядження за межі держави, окрім офіційних? Варто було б істотно скоротити видачу звань «заслужених» та «народних», орденоносців і Героїв України для високопосадовців, адже, перевірте, серед нагороджених незначна кількість представників із народу. Людей достойних, як правило, нагорода не знаходить, а розраховуються за такі привілеї з державного бюджету. Народ чекає прийняття законів, указів Президента, постанов уряду щодо подолання соціально-економічної та політичної кризи в державі й головне — їх виконання. Українська економіка потребує підтримки, в тому числі й через обмеження імпорту. І важливо домогтися, щоб у державі домінуючою була не іноземна валюта, а національна.

Глибоко переконаний, що влада повинна починати з себе — з Києва, а не із Зінькова чи села. Потрібне скорочення апарату не районної чи сільської ради, а держустанов, які дублюють одна одну, а значить, працюють не з наближенням до людини, а затягують українця в бюрократичне болото. На часі запровадження мораторію на підвищення зарплати й пенсії достойникам, яка не повинна сягати десятиразового збільшення від мінімальної. Ось частково шляхи подолання кризи влади, яка працює по-старому, а живе по-новому. Ці та інші мої пропозиції лягли в основу Звернення районної ради до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів, секретаріату Президента.

Влада, яка довела країну до кризи, вивести з неї не зможе, та й не має бажання через відсутність української національної ідеї в душах керівної «еліти». Слово за новими політиками та народом.

Олексій КАРПЕНКО,керівник Зіньківського інформаційно-консультативного Центру з захисту прав людини, голова постійної комісії районної ради з питань депутатської діяльності та органів місцевого самоврядування.

Полтавська область.