Нинішнія ситуація на Буковині бліда та анемічна. На тлі зростання цін на м’ясо, сало, крупи і комунальні послуги вартість політиків поповзла вниз. І якщо у переддень можливих позачергових парламентських виборів, які оголосив Президент, місцевий політбомонд знову почав обсервувати трибуни та майдани, то з їх унеможливленням активність згасла. Місцеві лідери здебільшого зайняті проблемою самовиживання під час загальної кризи.

«Не пора, не пора...»

То хто з буковинських політиків усе-таки сподівається на якесь особисте майбутнє? Найперше, це БЮТ. Ця сила при владі у Києві, в Чернівцях її очолює народний депутат Петро Гасюк, у місцевих радах різних рівнів —понад тисячу членів фракцій. За словами П. Гасюка, партійна робота в його організації ніколи і не вщухала, а дрібні заколоти серед челяді з непомірними амбіціями свідчать швидше про життєздатність та оздоровлення лав. Від БЮТу в чернівецькій області виступають ще два потужні гравці: голова обласної ради Іван Шилепницький, дуже непростий і впливовий політик, та чернівецький міський голова Микола Федорук, котрий, зрештою, примудряється, рухаючись у фарватері БЮТ, часом демонструвати вільне плавання.

Іван Шилепницький знає село, його, за звичкою, майже обожнюють колишні сільські можновладці, і на доважок до вже здобутого він начебто дуже не проти проколоти лацкан піджака від місцевої кутюр’є Стели Станкевич значком народного депутата. Це — мотивація. Щодо Федорука, то його авторитет у Чернівцях піддає сумніву хіба що заздрісне оточення, до того ж вплив чернівецького на бабусь — не менший, ніж у Черновецького. Щоправда, у цьому випадку є одне «але». Микола Федорук не стриножений членським квитком «Батьківщини», має шикарну комсомольську школу і дуже може повернути свій флюгер до свіжого вітру. Хай-но завершиться штиль — і повз провислі анемометри його нині мертвого комунального підприємства «Чернівецький міжнародний аеропорт», які пілоти називають «ковбасою», почнуть приземлятися літаки з київськими обіцяльниками. Але, навіть попри це, БЮТ нині залишається основним політичним гравцем Буковини.

Самоусвідомлення і сало

З огляду на те, що Буковина — це західний регіон, вселяє надії та перекреслює низькі київські рейтинги В. Ющенка місцева «Наша Україна». Голова облдержадміністрації Володимир Куліш, який свого часу постраждав за політично невмотивовану і суто природну гостинність до прем’єрки, нині у фаворі на Банковій. Недавно отриманий орден «За заслуги» з рук глави держави посилює його впевненість та чіткість позицій. Беруся спрогнозувати, що в Чернівецькій області рейтинг пропрезидентської політичної сили на майбутніх виборах буде не меншим за результат, показаний на минулих парламентських перегонах. У більшості районів при владі нашоукраїнці, цей заїзд неконфліктний, доступний, а люди це люблять.

До того ж у багатьох електоральних головах питання євроінтеграції, незалежності та самоусвідомлення нації, яке пропагує Президент, беруть гору над дешевим салом і доступною гривнею. Буковинці історично головну ставку роблять на дітей, прагнуть бачити їх у багатій Європі, тому сумніватися у перспективі цієї сили на підкарпатських теренах не варто. До того ж зі старих Чернівців чи вижницьких хаток під дранкою дух і культура Австрії ще не вивітрилися. В. Куліш і його сила, без сумніву, — другий гравець на буковинській шахівниці.

«Меланколіє, дулче мелодіє»

Похитнути його моноліт може хіба що місцевий виходець Арсеній Яценюк. Він намагається консолідувати людей зі свіжою політичною та бізнесовою легендами, знається на місцевому контингенті й може обіцяти у перспективі запаморочливі вакансії, оскільки у його театрі поки що одного актора і партер, і ложі ще вільні. Зрештою наполегливий колишній голова Верховної Ради може з таким же успіхом поскубати ряди бютівців, регіоналів та лави інших політичних сил.

Щодо Володимира Литвина, то його блок теж має не кепську перспективу. Очолює обласну організацію екс-голова ОДА Михайло Романів, котрий нині вправно управляє головним управлінням Пенсійного фонду України в області. Пан Романів довго плекав авторитет, має зв’язки, структуру і, що головне, бабусь та дідусів. Його політична сила, представлена в облраді, займає чітку позицію і є помітною загалу.

Комуністи на Буковині скромні, монолітні, але літні, отож зірок вочевидь не нахапають. Як і реанімовані соціалісти, котрі обіцяють з рекламних плакатів подолати руїну.

Інша мова про регіоналів. Партія регіонів сподівається на Буковині на небувалий урожай, як селянин, котрий щедро вивіз гною на електоральне поле та ретельно засіяв. Дарма, що їхній прогнозований урожай засіває уряд Юлії Тимошенко, проте жати регіонали збираються самі. Активізував свою роботу в області шанований серед загалу екс-міністр праці та соціальної політики Михайло Папієв. Він нині виступає у статусі заступника голови Партії регіонів, є координатором на західному напрямку і може дуже посилити роботу на місцях. Відкрив у Чернівцях свою депутатську приймальню й інший непересічний регіонал, Ян Табачник, — почесний громадянин міста. Ці люди беруться вирішувати проблеми пересічного буковинця конкретно і в обумовлені терміни, це підкупляє. Сподівання на протестний електорат є ключовим: люди, незадоволені існуючим станом речей і необтяжені далекими національними інтересами, вірогідно, потягнуться до виборчих урн з «пташечками» у бюлетенях навпроти їхньої сили. Якщо ж іще уряд завалить пенсійну систему, фаховий і знаючий М. Папієв матиме неміряний простір для агітації. Кому — криза, кому — рідна мати.

І вочевидь в іпостасі Дон Кіхота ходить теренами інший екс-голова ОДА Теофіл Бауер. Люди ще пам’ятають, що за нього було добре. Дехто каже, що добре було за Кучми, і його б слід ще раз попросити, щоб розрулив усе це. Наразі це «меланколіє, дулче мелодіє» (з румунської — солодка мелодія), як співала наша землячка Софія Ротару, не більше. Нині ніхто не згадує, як за Леоніда Даниловича збулися екс-грошей — купонів, як долар коштував дві гривні й що нинішні політики і в Києві, і в Чернівцях збили перші капітали з його благословення. На що, власне, сподівається Теофіл Бауер, який при ньому п’ять років керував Буковиною на трійці з бубонцями, та його «Єдиний центр», не знають навіть карпатські мольфари.

Чернівецька область.