З часів проголошення Україною незалежності з трибуни Верховної Ради, по радіо і телебаченню, в газетах і журналах, зазначає дописувач, часто чуємо та читаємо, що наша держава має ледь не половину світових запасів чорноземів (і не менш як 25—35% таких грунтів). Нас дуже турбують ці перебільшення. Україні від них жодної користі, а у вітчизняних та зарубіжних спеціалістів вони викликають лише здивування.

Вивчаючи з 1954 року географію грунтів України, країн колишнього СРСР та світу, а також їх генезис, якісну та економічну оцінку, вважаю своїм обов’язком внести ясність у це питання. 12 років брав участь у складанні ґрунтових карт усіх зон і підзон України, Білорусі, Кавказу, а також Казахстану і Сибіру. З 1966 року разом із Б. Марченком, М. Федоровим з Інституту аграрної економіки та іншими спеціалістами першими в Україні почали розробляти методику якісної (бонітування) та економічної оцінки грунтів і земель. З якісної і економічної оцінки земель була захищена кандидатська дисертація, а також написана і схвалена до захисту докторська на тему «Проблеми теорії, методики і практики економічної оцінки земель та її вдосконалення» (оголошення опубліковане у Бюлетені ВАКу).

Нами опубліковано близько 150 наукових робіт з питань грунтів та земельного кадастру, в тому числі шість монографій. Найбільш значущою є монографія «Економічна оцінка земель та її застосування» (вид. «Кобзар», Львів, 1997, 227 с., 15 друк. арк.).

З 1990 року ми займалися розробками та експертизою робіт і законопроектів з питань оцінки земель, ціни землі, єдиного сільськогосподарського податку, Земельного кодексу для Верховної Ради, а також пройшли стажування при Колорадському університеті США. Всі наші роботи дістали схвалення куратора — Інституту аграрної економіки УААН, а також уряду та Верховної Ради.

Виступаючи на Українському радіо 26 січня 2002 року, міністр аграрної політики України зазначав, що Україна має 30% світових запасів чорноземів, і «це про щось таки говорить!».

У газеті «За вільну Україну» за 31 липня 2003 року народний депутат України М. Гладій, академік-економіст у статті «Шоу не буде» висловився так: «У квітні цього року виступав на серії ПАРЄ, де звернув увагу європейських парламентаріїв на збереження чорноземів, цього колосального надбання природи. Адже Україна має 25% світових чорноземів». Професор О. Гринів (Львів, доктор філософських наук) 24.12.2003 року по радіо також підкреслював, що Україна має 25% світових чорноземів, а в газеті «ЗВУ» за 19—20 жовтня 2001 року — навіть третину, тобто 33—34%.

Такі само показники чорноземів не раз оприлюднював по радіо та телебаченню ідеолог Аграрної партії України, ректор Львівського аграрного університету, ветеринар за спеціальністю, В. Снітинський. Подібне можна було почути і від інших професорів, народних депутатів — фізиків чи поетів.

Чорноземи — грунти, утворені під лучно-степовою і степовою рослинністю в умовах помірно-континентального та континентального клімату. Зверху (до 20—50 см) залягає темно-сірий перегнійний горизонт, що поступово змінюється світлішим перехідним горизонтом. Ще глибше залягає материнська порода. Вміст гумусу — від 4 до 14%. Чорноземи відзначаються великим загальним запасом поживних для рослин речовин. Всі підтипи чорноземів за вмістом гумусу поділяють на види: малогумусні (до 6%), середньогумусні (6—8%) і багатогумусні (понад 8%).

В Україні поширені чорноземи різних підтипів. Наприклад, у лісостеповій смузі переважають типові чорноземи. Зустрічаються також чорноземи опідзолені й вилуговані. У північній частині Степу поширені чорноземи звичайні, що далі на південь переходять у чорноземи південні. За наявності тепла, вологи, а також у разі правильного обробітку в Україні вони дають високі врожаї всіх вирощуваних на них сільськогосподарських культур (УРЕ, т.16, с.215—216, т.17, розділ «Грунти»).

Під час розрахунків площ чорноземних грунтів України, інших республік колишнього Союзу, а також у світі, ми користувалися різною літературою та ґрунтовими картами.

У книзі професора Д. Віленського «Почвоведение» (Учпедгиз, Москва, 1954, с.225—226, 313) вказується, що площа чорноземних грунтів на території колишнього СРСР дорівнює млн. га, що становить 8,6% від площі колишнього СРСР, або 48,4% від площі світового поширення цих грунтів. Звідси обчислюємо площу світових запасів чорноземів і одержуємо 393,5 млн. га.

Із УРЕ (т.16, с.215—216) дізнаємось, що в Україні чорноземи становлять 44% її території у 60 млн. 355 тис. га. Звідси визначаємо, що площа чорноземів дорівнює 26 млн. 556 тис. га загальної площі України, або 6,7% від світових площ чорноземів (26,556 млн. га : 393,6 млн. га · 100).

У 1990—2000 роках в Україні в середньому нараховувалось у громадському виробництві 39 млн. 722 тис. га сільськогосподарських угідь, в т. ч. 32 млн. 189 тис. га ріллі.

У монографії Л. Новаковського і М. Пилипенка (1973, с.31—32) вказується, що чорноземи і лучно-чорноземні грунти — основні грунтові відміни Лісостепу і Степу. Ці найбільш родючі грунти становлять 58,4% всіх сільськогосподарських угідь та 72,7% орних земель України. Тобто 39 млн. 722 тис. га · 0,584 = 23 млн. 189 тис. га сільгоспугідь під чорноземними грунтами. У світовому масштабі сільгоспугіддя України на чорноземах становлять лише 5,9% (23,198 млн. га ділимо на 393,6 млн. га і множимо на 100).

Якщо обчислити площу чорноземів під ріллею, то вона дорівнює 23 млн. 401 тис. га (тобто 32 млн. 189 тис. га · 0,727), або 5,9% від світових запасів чорноземів. Але тут слід підкреслити, що у монографії відсоток чорноземних грунтів під ріллею є помилковим, бо не може бути площа ріллі (23 млн. 401 тис. га) вищою від площі всіх сільгоспугідь на цих грунтах (23 млн. 198 тис. га). А де ще площі під багаторічними насадженнями, сіножатями і пасовищами?

Отже, ще раз наголошуємо, що Україна має 26 млн. 566 тис. га чорноземних грунтів (44% від загальної площі України), або 6,7% від світових запасів чорноземів, а площа сільгоспугідь з чорноземними грунтами становить 23 млн. 198 тис. га, або 5,9% від світових площ чорноземів.

Тому дивними звучать такі твердження, що нібито Україна має 25—35%, а то й 40% світових запасів чорноземів. Якби навіть припустити, що вся площа сільгоспугідь України мала чорноземні грунти (39,722 млн. га), то й тоді вона становила б всього 10,1% від світових запасів. А вся площа ріллі України (32,189 млн. га від 393,6 млн. га світових чорноземів) становила б 8,2% від чорноземів світу, що дуже далеко від 25—35% світових чорноземів.

Необхідно також врахувати, що в Лісостепу й Степу України, де здебільшого поширені чорноземні грунти, на 1990 рік знаходилось 9,63 млн. га еродованих орних земель, в т. ч. 7,332 млн. га слабозмитих та 2,298 млн. га середньо- та сильнозмитих, що становить 30% від всієї ріллі України. Тому картина не зовсім із приємних.

По окремих державах СНД показники наявності площ чорноземних грунтів мають такий вигляд:

1. Україна — 26,56 млн. га (6,7% світових чорноземів).

2. Росія — 145,36 млн. га (36,9% світових чорноземів).

3. Казахстан — 16,56 млн. га (4,2% світових чорноземів).

4. Молдова — 2,02 млн. га (0,6% світових чорноземів).

Разом — 190,5 млн. га (48,4% світових чорноземів).

Інші країни — 203,1 млн. га (51,6% світових чорноземів).

Всього чорноземів — 393,6 млн. га (100% у світі).

Іншими країнами, в яких поширені чорноземні грунти, є Болгарія, Румунія, Угорщина, Чехія, Словаччина, Німеччина, Китай, США, Аргентина, Уругвай.

Згідно з картою «Природно-сільськогосподарського районування земельного фонду СРСР» (Москва, ГУГК, 1984) лісостепова і степова зони України, де переважають чорноземні грунти, становить 44,27 млн. га, або 73,3% від усієї площі України (60, 355 млн. га). Чорноземні грунти (26,556 млн. га) займають 60 % від площі цих зон.

Мирон АНДРЕЇШИН, кандидат економічних наук.

Львів.