Нинішній тиждень виявився набагато спокійнішим від попереднього. Щоправда, країна продовжувала знайомитися із висловлюваннями керівників держави на сумнозвісному засіданні Ради національної безпеки й оборони.

Одначе, за всіма ознаками, найбільше галасу наробило інтерв’ю Посла Російської Федерації Віктора Черномирдіна одному з видань і реакція на нього вітчизняного МЗС. Але, якщо відверто, то Віктор Степанович, схоже, забув, що він уже давно на дипломатичній роботі і має дотримуватися відповідного етикету. Бо можна погодитися з тими, хто цитує самого Віктора Черномирдіна: «Хотілося як краще, а вийшло, як завше».

Верховна Рада цього тижня, попри певну заполітизованість, усе-таки прийняла ряд законопроектів, спрямованих на подолання економічної смути, в яку потрапила країна. Натомість від уряду поки що не чути ініціатив, які об’єднали б народних обранців довкола спільної мети — оздоровлення економіки. Прем’єр на засіданні Кабінету Міністрів заявила, що вона підписала декларацію на адресу Міжнародного валютного фонду, що уряд готовий до співпраці зі світовою фінансовою організацією. І закликала Президента і Голову Верховної Ради також поставити свої підписи. Проте радник Прем’єр-міністра з Німеччини в інтерв’ю Бі-Бі-Сі зауважив: МВФ погодиться на співпрацю тільки в тому разі, якщо уряд перегляне макропоказники розвитку країни, зменшить дефіцит бюджету і навчиться жити відповідно до зароблених коштів. Міжнародний валютний фонд не збирається фінансувати популістські соціальні видатки прем’єра. Фактично він підтвердив зміст записки колишнього міністра фінансів Віктора Пинзеника, направленої ще у січні на адресу Юлії Володимирівни.

Власне, тому, на нашу думку, цього тижня так і не відбулися анонсовані кадрові зміни у Кабінеті Міністрів. Адже мало знайдеться політиків, які захочуть стати камікадзе і втілювати у життя забаганки прем’єра, що не мають економічного підгрунтя. Отож поточний тиждень так і не дав відповіді на ключові запитання: що буде з економікою країни, чи й надалі буде худнути гривня, хто візьме на себе сміливість сказати правду про стан фінансів, невже й справді Україну очікує дефолт, як прогнозують західні аналітики? І, нарешті, останнє: що треба зробити, щоб не допустити найгіршого сценарію розвитку подій?