Такий висновок мимоволі напрошується після спостереження за тримісячним конфліктом навколо ініціативи присвоєння імені поета і правозахисника Донецькому національному університету. У четвер конференція трудового колективу ВНЗ відхилила пропозицію надати навчальному закладу ім’я будь-якої знаменитої людини. На той момент до університету надійшло два листи: про присвоєння імені Василя Стуса та Володимира Дегтярьова, колишнього першого секретаря Донецького обкому компартії. Крім того, промовці називали імена видатних учених, які міг би носити університет.

Проте 283 із 284 делегатів проголосували за те, щоб залишити назву вузу без змін, один делегат утримався. За законом, у питанні присвоєння імені навчальному закладу думка колективу є вирішальною. Але оскільки того самого дня Верховна Рада проголосувала за те, щоб представники профільного парламентського комітету виїхали до Донецька для вивчення питання, не виключено, що крапку в цій історії ставити зарано.

«Поважаємо, але «прізвище» змінювати не збираємося»

Як повідомляла наша газета, у грудні минулого року низка громадських організацій виступила з ідеєю надати університету ім’я знаменитого випускника. Ініціатори організували збирання підписів в Інтернеті та написали листи на ім’я ректора вузу Володимира Шевченка та міністра освіти і науки Івана Вакарчука. Міністр оперативно відгукнувся листом на адресу керівництва університету. У ньому йдеться про те, що нібито на адресу міністерства надходять «численні звернення від студентів, викладачів, громадськості» про присвоєння імені Стуса Донецькому національному. Керівник галузі пропонував вишу розглянути це питання. Олії у вогонь підлило повідомлення прес-служби Президента України Віктора Ющенка про те, що голова держави доручає керівництву міністерства та Донецької області в якнайкоротший термін розглянути «ініціативу студентського самоврядування про присвоєння Донецькому національному університету імені Василя Стуса».

У студентському профкомі вважають, що Президента ввели в оману: жоден орган студентського самоврядування не був ініціатором ідеї перейменування. У відповідь у ВНЗ розпочали акцію «За національний!», вимагаючи залишити назву навчального закладу без змін. Під відповідним зверненням поставили підписи 5,5 тисячі студентів. Пікети і гасла, збори і виступи «трясли» університет весь лютий. За збереження назви вузу проголосували студентська конференція, наукова рада, збори трудових колективів факультетів і, нарешті, загальноуніверситетська конференція. «Стуса поважаємо, шануємо, але залиште нам нашу назву» — такий був лейтмотив обговорення.

У свою чергу, ініціатори надання вишу імені Василя Стуса звинувачували керівництво університету в тиску на студентів. А один із координаторів акції, голова Громадської ініціативи Донеччини за відновлення історичної пам’яті Станіслав Федорчук, заявив, що активісти готові ініціювати позбавлення ректора Володимира Шевченка звання Герой України: «Той шабаш навколо імені Василя Стуса, який стався в університеті, повинен мати гідну оцінку». Під «шабашем», імовірно, мається на увазі дискусія, яка розгорілася в місцевій пресі і під час якої лунали в тому числі негативні оцінки на адресу поета і правозахисника: від звинувачень у «шовінізмі» та «націоналізмі» і до думки: «Стуса в Донецьку і так забагато».

«Заява про позбавлення ректора звання Герой України — винятково особиста думка самого Станіслава Федорчука, а не всієї ініціативної групи», — заявив один з авторів ідеї присвоєння університету імені Василя Стуса, студент історичного факультету Юрій Матущак. За його словами, ініціатори кампанії мали дві мети: по-перше, гідно вшанувати ім’я знаменитого випускника Донецького національного, по-друге — додатково піднести престиж університету: «Ми вважали, що надання імені Василя Стуса вишу сприятиме підвищенню іміджу в тому числі».

«Донецьк вважають «недоукраїнським» містом, — розповіла студентка філологічного факультету Валерія Дубова, одна з тих, хто поставив свій підпис під зверненням за надання університету імені поета. — І Стус — це саме та людина, яка зможе зламати ці стереотипи і переконати, що донеччани мають своїх героїв, що це люди духовні, люди патріотичні і ті, хто справді в змозі репрезентувати не тільки свій регіон, свій вуз, а й усю Україну на міжнародному рівні. Ми прагнули показати, що Донецьк теж є українським містом».

«Згвалтування іменем Стуса — це зло»

Але чому громадську ініціативу в університеті та місті сприйняли як указівку «згори»? Авторам ідеї бракувало комунікацій. Не кращим кроком було писати листи до міністерства (які згодом на конференції трудового колективу назвуть «скаргами трудящих до влади»), не дізнавшись навіть позиції колективу університету. До речі, ректору ініціатори кампанії також написали листа — як пояснив Юрій Матущак, особиста зустріч не відбулася, оскільки ректор був у відрядженні. А хто сказав, що в такому важливому питанні треба поспішати? Тим паче що Володимир Шевченко — людина, яка чимало зробила в університеті для вшанування пам’яті Василя Стуса. Відкрито меморіальну дошку на філологічному факультеті, є аудиторія його імені, є тематичний куточок в університетському музеї. У ВНЗ проходять традиційні Стусівські конференції, а навесні у сквері навпроти головного корпусу розпочнеться спорудження пам’ятника поету.

«Головна ідея підтримки «згори» полягала в тому, щоб ця ідея не померла в університетсько-аудиторних приміщеннях, а щоб чітко було зрозуміло, що ініціатива підтримується не лише в середовищі студентства, а й суспільства загалом», — пояснив Юрій Матущак. А ось як оцінює ситуацію голова профспілкової організації викладачів університету: «Фактично принизили колектив, і цього ніхто не міг стерпіти. А «цапом-відбувайлом» виявилася шанована людина Василь Стус». «Обговорення видатних людей — це правильно, це добро. А зґвалтування іменем Стуса — це зло», — додає професор кафедри історії слов’ян Олена Стяжкіна. «Шкода, що нас намагаються одружити силоміць. А якщо ми ще хочемо побути парубками?» — каже проректор Микола Іваніцин. Поза стінами університету лунали ще різкіші висловлювання. Підтримку Президента України та низки політиків у Донецьку сприйняли як продовження ініціативи з перейменування вулиць, площ та населених пунктів, чиї назви пов’язані з діячами комуністичного режиму.

— Я зустрівся з Юрієм Матущаком лише днями, — розповів ректор Володимир Шевченко. — І сказав йому: «Своєю акцією ви загальмували присвоєння університету імені Стуса років на десять—п’ятнадцять. Тому що збурили колектив». Відкидати, що цього (надання імені поета) колись не станеться, не можна. Але має минути час, щоб колектив визрів. Не тому, що ми недооцінюємо цю видатну людину. А просто не настав час. Щоб давати ім’я Василя Стуса, ми повинні переконати середовище, в якому перебуваємо, що це потрібно».