Колись село Табурище (Хмельницький район міста Світловодська) розташовувалося вздовж старого русла Дніпра, тож рівень грунтових вод тут завжди був досить високим. Після того, як у 1959 році було створено Кременчуцьке водосховище, вода піднялася до півметрової позначки нижче рівня поверхні, а місцями навіть вийшла на поверхню.

Крім того, природній відтік води з території в 700 га, обмеженої Табурищанським мисом з одного боку і насипами залізничних та шосейних доріг з другого, неможливий. Стік же зливових та паводкових вод спрямований, через розташування доріг та вулиць, саме на «нижнє місто». Тож не дивно, що періодично цей район Світловодська, де розташовані 2,5 тис. будинків і мешкає 10,5 тис. чоловік, перебуває в центрі уваги органів Міністерства з питань надзвичайних ситуацій, влади та засобів масової інформації як осередок надзвичайних ситуацій.

Дренажна система мікрорайону, за словами начальника Світловодського райвідділу МНС Ярослава Любецького, була заповнена вщерть. Доводилося чекати, доки насоси станцій водозниження, які працювали на повну потужність, відведуть воду за межі міста. Тим часом надійшло більше двохсот заявок на відкачування води. Еменесники робили обходи, допомагали мешканцям рятувати майно, розчищати підвали, території садиб. У цей час весь офіцерський склад відділу перебував на роботі цілодобово.

На жаль, оперативність та професіоналізм дій працівників МНС ще не убезпечують повністю місто і його жителів від фінансових і матеріальних втрат. За попередніми підрахунками, в липні 2008 року стихією було завдано збитків більш як на 9 млн. грн. А втрати населенням урожаю на присадибних ділянках компенсовані тільки частково — на 300 тис. грн.

Місцеві жителі в усіх негараздах схильні звинувачувати міську владу

Мовляв, за радянських часів за каналами доглядали і насосні станції добре працювали, тож і проблем не було. Місцеві жителі колишнього Табурища не пам’ятають, щоб коли-небудь виникали такі неприємності, як останніми роками. Ті, хто придбавав будинок незадовго до підтоплення, спостерігаючи за проведенням ремонтних робіт дренажу, сподівалися, що житиметься їм там надійно...

Начальник відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Світловодського міськвиконкому Микола Шалаєвський розповідає, що сітку каналів для відведення поверхневих вод, що утворюються під час дощів чи танення снігу, три насосні станції, дві лінії вертикального дренажу (перша призначалася для перехоплення фільтраційного потоку з боку Кременчуцького водосховища, друга — від плавнів, тобто Дніпродзержинського водосховища) побудовано ще у 1966-1971 роках. На тому етапі мети було досягнуто, і ситуація стабілізувалася.

Проблеми розпочалися у 80-х роках. Тоді стали виходити з ладу лінії вертикального дренажу. Свого часу проектувальники попереджали, що високий вміст заліза у ґрунтових водах може створювати в подальшому проблеми. Система потребує постійного контролю. Крім того, друга лінія вертикального дренажу експлуатувалась водно-каналізаційним господарством. Значну роль відіграє кут нахилу каналів відведення поверхневих вод, що складає всього 1-30. Канали постійно замулюються і потребують регулярного розчищення. Роблять свій «посильний внесок» в погіршення ситуації і самі місцеві жителі, періодично використовуючи дренажну систему як сміттєзвалище.

Щодо насосних станцій водозниження, то з шести наявних на сьогодні працюють на викид води за межу міської території лише дві: одна через 20-кілометровий вивідний канал, що впадає в Дніпродзержинське водосховище, інша — в плавні. При цьому розрахункова кількість зливового чи паводкового припливу з усієї водозбірної площі становить близько 4000 кубометрів на годину, або й більше, залежно від інтенсивності опадів. А обидві вищезгадані насосні станції при роботі на максимальну потужність можуть виводити за межі Табурища за годину лише 1520 кубометрів. Як кажуть, залишається тільки мріяти про те, щоб можливості могли зрівнятися з потребами.

На сьогодні система працює так, що при інтенсивному таненні снігу або сильних зливах територія затоплюється, а вже потім поступово відбувається відкачування води. На запобігання підтопленню система спрацьовує лише при незначних опадах.

Крім того, внаслідок сильного замулення та засмічення вивідного каналу, який не чистили майже 30 років, руху води на більшій його частині немає взагалі. А отже, при інтенсивному відкачуванні води з Табурища відбувається затоплення села Свердлівки, дачного масиву садового товариства «Аромат» та розташованих неподалік сільськогосподарських угідь. А частина води взагалі повертається до міста, але вже — до Хмельницького району.

Програма є, грошей немає. Звична ситуація

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 року № 160 затверджено Комплексну програму ліквідації наслідків підтоплення територій у містах і селищах України. Відповідно до постанови були розроблені обласна та місцева програми. Але їх майже не фінансують. У 2006 році в бюджет уперше було включено всього 2432 тис. грн. на першочергові заходи — розчищення каналів поверхневого водовідведення. Та через непорозуміння між Держбудом і Мінекології гроші так і не надійшли. Реальне фінансування програми розпочалося лише в 2007 році, причому з держбюджету надійшло 170 тис. грн., а з місцевого — 231,2 тис. грн., тобто у співвідношенні 40% до 60%. Завдяки цьому було оновлено відрізок дренажної системи довжиною 192 м. На 2008 рік запланували використати 844 тис. грн., з яких, треба сподіватися, 15% надійдуть з місцевого бюджету, решта — з державного. Вже проведено тендер з визначення підрядної організації. Планувалося, що роботи виконуватимуться у листопаді — грудні 2008 року...

Загалом же вартість першочергових заходів з реконструкції системи становить (у цінах 2002 року) 14,7 млн. грн. і передбачає розчищення всієї мережі каналів, малого та великого акумулюючих озер, будівництво нових ліній вертикального дренажу, ремонт і оновлення всіх насосних станцій. І якби програма, прийнята у 2002 році, стабільно і своєчасно фінансувалась, то в 2008 році вже були б помітні результати..

Є й ще низка факторів, що ускладнюють і без того непросту ситуацію в Світловодську. Так, село Табурище існувало задовго до створення водосховища, а отже, його будівництво велося на інженерно не підготовленій території, тобто без урахування оптимального розташування доріг, без планування каналів водовідведення тощо. Також не поліпшує положення той факт, що у приватному секторі нема централізованого водовідведення за наявності централізованого водопостачання, при цьому втрати з водопровідної мережі становлять до 40%, що постійно поповнює і без того високий рівень ґрунтових вод.

Тож проблема Хмельницького району Світловодська має багато складових і вимагає комплексного вирішення, що, насамперед, передбачає виконання всеукраїнської, обласної і місцевих програм, їх своєчасне фінансування в повному обсязі.

Чи до світловодської кризи в період загальнодержавної?..

Чи сподіватися на щось жителям «нижнього міста» в часи кризи, чи щаститиме їм і надалі, і весняне танення снігу не збігатиметься в часі з паводком на середньому Дніпрі, а на період літніх злив рівень води у Дніпродзержинському водосховищі вже перебуватиме в межах норми, покаже час. А поки що... мешканцям Табурища залишається розраховувати лише на рятувальників МНС, які неодмінно прийдуть на допомогу, коли знову станеться лихо. Тисячі ні в чому не винних людей стали заручниками чиєїсь недалекоглядності і чиновницької байдужості.

При підготовці використано дані головного управління МНС України в Кіровоградській області.

На знімку: на місці підтоплення.

Фото з архіву ГУМНС в Кіровоградській області.