Економічна криза ставить перед парламентом і урядом реальні завдання: порятунок гривні, захист від безробіття, стимулювання економіки. Це далеко не повний перелік першочергових і, підкреслюю, реальних завдань. У той же час опоненти уряду, схоже, живуть в якійсь віртуальній реальності, такій собі «матриці». Можливо, тому, що деякі народні депутати частіше бувають на телеефірах, ніж на засіданнях парламенту.

В цій віртуальній реальності робота секретаріату Президента щодня починається не з розгляду економічних проблем країни і шляхів їх вирішення. Ні! Керівник секретаріату зранку проводить так звану ситуативну кімнату. На цій нараді виробляються антиурядові тези. І визначається, хто з клерків Банкової та спікерів Партії регіонів буде їх озвучувати.

А після таких нарад проводиться Рада національної безпеки та оборони, більше схожа на засідання революційного трибуналу. В антиурядовому запалі голова та секретар цього органу забули не лише про здоровий глузд, а й про Конституцію.

Нагадаю, згідно з Основним Законом, РНБО «координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони». Але недавні події показали: в українських реаліях РНБО координує і контролює діяльність секретаріату Президента та Партії регіонів, спрямовану на зрив роботи уряду щодо національної безпеки. І це дуже прикро.

А до наших громадян ця метушня взагалі не має ніякого стосунку — людей цікавить зовсім інше. У нас на порядку денному багато важливих питань. Давайте попрацюємо, замість того щоб займатися черговими політичними звинуваченнями. І досить висувати ініціативи з дострокових виборів Президента та Верховної Ради. Дострокові суспільні збурення не потрібні Україні ні одночасно, ні окремо.

Зверніть увагу: коли з парламенту зникає політична віртуальщина, він різко підвищує свій коефіцієнт корисної дії. Нагадаю, у вівторок, 3 лютого, ми вирішили голосувати про довіру урядові 5 числа, у четвер. Виявилося, що в середу нема про що сперечатися. Не було політики, яка роз’єднує депутатів! У середу низка питань отримувала по 300—400 голосів. Наприклад, Закон «Про Фонд державного майна України» — «за» проголосувало 349 депутатів.

На жаль, керівник держави витрачає більшість свого робочого часу на інтриги та боротьбу з іншим гілками влади. Наприклад, увесь минулий тиждень (і цього тижня теж) Президент викликав депутатів нашої фракції на задушевні розмови та умовляв їх вийти з коаліції. Паралельно шукаються будь-які юридичні зачіпки для того, щоб паралізувати роботу парламенту та Кабінету Міністрів.

Замість подібних інтриг Віктору Андрійовичу краще подумати над виконанням своїх конституційних обов’язків — наприклад, над гідними кандидатурами на посади голови СБУ та керівника Національного банку. Як довго можна бути відірваним від реалій і не бажати сприймати той факт, що керівника Нацбанку парламент звільняв уже кілька разів?

Колись канцлер Отто фон Бісмарк розробив стратегію дій влади, яка отримала назву «реал-політік» — це коли мета виправдовує будь-які засоби. Бісмарка потім звинувачували, що захист національних інтересів відбувався не завжди моральними методами. В нас у президентській канцелярії винайшли «віртуал-політік», коли шкодять національним інтересам абсолютно аморальними засобами.

У «матриці» секретаріату Президента може бути перезавантаження, революція, що завгодно — але вона залишиться віртуальною. Пора у реальний світ з реальними проблемами! Саме такий, реалістичний, підхід має продемонструвати Верховна Рада. Закликаю всіх колег зосередитись на розгляді питань порядку денного. А гучні заяви перенести з сесійної зали в кулуари — там теж є телекамери.

Люди чекають від парламенту реальної роботи, а не віртуальної політики!