Така оселя-музей, яка розташувалася в селі Добривода Радивилівського району, в країні одна-єдина. Хоча б тому, що тут «живе» мамонт, є справжні козацькі ядра для «оборони» і «допотопний» патефон для душевної розради. Ці та інші дивинки зібрав господар Андрій Паничевний, котрий охоче показує їх кожному, хто завітає до його господи.

— Я за фахом агроном, але, скільки себе пам’ятаю, цікавлюсь історією рідного краю, — розповідає 87-річний Андрій Паничевний. — Ще в дитинстві знаходив на полях кремнієві кресала, козацькі люльки, а вже у зрілому віці зібралася ціла колекція знахідок, яка й «оселилася» в моїй хаті. Найцікавішим експонатом у ній є, звичайно, мамонтовий кістяк.

На нього натрапили екскаваторники за селом, коли розчищали річку, хотіли закинути в болото. Але пан Андрій умовив їх не робити цього. Версію, що це останки мамонта, підтвердив і відомий археолог Ігор Свєшніков. До речі, Андрій Данилович декілька разів брав участь у його експедиціях на полі Берестецької битви, в тому числі й тоді, коли науковець намагався знайти козацькі гармати, загублені і затоплені на переправах. Одна з таких переправ була біля села Добривода.

— Щоправда, знайти там гармату так і не вдалося, зате було багато інших цікавих знахідок, — згадує Андрій Данилович. — Я, зокрема, власноруч відкопав дві унікальні речі — козацьку викарбувану табакерку і бронзову іконку, які доповнили фондові експозиції музею. А ось у мене вдома із козацької доби є не менш цікаві предмети — ядра, які якимось чином не вибухнули. До того ж одне з них доволі рідкісне, так зване ланцюгове. Виготовляли колись такі — із ланцюгом всередині. Коли воно розривалося, ланцюг летів на ворога і вражав його.

Ще однією родзинкою домашнього музею Андрія Паничевного є допотопний патефон. І хоча йому близько сотні років, він ще доволі справно відтворює звуки на платівці. Патефон спочатку належав Данилові Паничевному, а потім від батька перейшов у спадок до сина. Найбільше ним користувалася дружина Андрія Даниловича. Пані Євгенія фактично з повоєнного часу працювала вчителем у сільській школі, і часто патефон (особливо на уроках української мови та літератури) ставав їй у пригоді. Відтоді й почало сімейство колекціонувати платівки, серед яких є доволі рідкісні, як от із голосом Соломії Крушельницької, або ж виготовлені на першій українській фабриці грамзапису, що почала діяти в Києві у 1911 році. Час від часу господарі «накручують і запускають» патефон, щоб поринути у спогади, розрадити душу. Загалом і весь домашній музей Андрія Паничевного — розрада для душі.

Євген ЦИМБАЛЮК, Олександра ЮРКОВА.

Рівненська область.

На знімках: власники незвичайного домашнього музею Андрій та Євгенія Паничевні; козацька табакерка, знайдена А. Паничевним на колишній козацькій переправі.

Фото Євгена ЦИМБАЛЮКА.