Економічна криза взялася за видавничо-поліграфічний комплекс. «За останні 10—15 днів українські видавці відчули, що книга — вразливий соціальний продукт», тож потрібно її рятувати спільними зусиллями усіх представників галузі та влади. Про це під час прес-конференції розказав президент Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів Олександр Афонін. З ним погодився й

т. в. о. голови Держтелерадіо Анатолій Мураховський. За словами чиновника, на розвитку видавничо-поліграфічного комплексу вже негативно позначилося зростання цін на енергоносії, поліграфічні матеріали, обладнання, папір.

— Майже втричі зросли ціни на комунальні платежі для поліграфічних підприємств, істотно збільшилася вартість паперу: якщо на початок минулого року офсетний папір коштував близько 4 тис. грн. за тонну, то на кінець року — 7—9 тис. грн., майже вдвічі подорожчав і газетний папір (до 6—7 тис. грн. за тонну).

Додалася, нагадує Анатолій Мураховський, і кризова ситуація в банківській сфері, котра унеможливила отримання кредитів.

Українську книжку сьогодні потрібно не лише підтримувати, а й робити доступнішою, кажуть експерти. Для цього Держкомтелерадіо провів галузеву нараду, результатом якої став Меморандум про взаєморозуміння та співпрацю, який підписали провідні представники галузі. Крім того, ДАК «Укрвидавполіграфія», що об’єднує 30 суб’єктів видавничої справи, висловила готовність виготовляти книжки, зокрема й підручники, знизивши ціни на надання поліграфічних послуг до 30% (залежно від обсягу, способу друку та тиражу).

Серед кроків, спрямованих на підтримку вітчизняної книжки, фахівці назвали прийняті Верховною Радою України зміни до Закону «Про державну підтримку книговидавничої справи», котрим продовжено дію режиму пільгового оподаткування суб’єктів галузі до 2015 року. До того ж парламент дозволив українським видавцям орендувати приміщення державної та комунальної власності поза конкурсом, якщо половина їх асортименту — українською мовою.

Та все-таки сьогодні в країні, нагадує Олександр Афонін, на одного жителя припадає лише 1,2 книги (у розвинених державах — 5—9), функціонує близько 1116 книгарень (учетверо менше за період кінця 90-х). А криза може істотно погіршити і так вкрай незадовільну ситуацію. З цим погоджується й гендиректор Української асоціації видавців періодичної преси Олексій Погорєлов. Та не в кращому становищі й періодичні видання, які чомусь привертають менше уваги чиновників.

— З усіх пропозицій владі (зокрема, про пільгове цільове кредитування видавничих компаній на закупівлю паперу для друку саме газет та журналів і тимчасового (на 2009 рік) пільгового оподаткування паперу, який використовується для друку періодичних видань, за ставкою 0% ПДВ) ми отримали відписки чи відмови, — обурюється він. — А в друкованих ЗМІ працюють близько 50 тисяч людей, видавці преси сплачують державі щорічно близько 700 млн. грн. податків. Та аргументи про те, що погіршення економічних умов загрожує галузі, її працівникам (скорочення штатів може сягнути 50%) та податковим платежам до бюджетів усіх рівнів, ніяк не вплинуло на чиновників, — із жалем констатував Олексій Погорєлов «Голосу України».

Гендиректор УАВПП наголосив, що із функціонуванням періодичної преси напряму пов’язана робота ще п’яти галузей: виробництво та імпорт паперу, друкарні, логістика, розповсюдження, реклама. Тож за найгіршого варіанта у 2009 році держава може втратити аж до 1 млрд. грн., на вулиці опиняться до 40 тисяч працівників.

Та Асоціація не збирається складати руки: «Ми звернемося до світової спільноти, зокрема Всесвітньої газетної асоціації, для підтримки власної позиції». УАВПП сподівається, що міжнародний резонанс змусить відповідні державні інституції відреагувати на ситуацію.

Тим часом Анатолій Мураховський заявив, що проблеми ринку ЗМІ буде розглянуто вже найближчим часом. Та скільки газет і журналів встигнуть закритися, поки плани буде втілено в життя, прогнозувати важко. Адже якщо у грудні УАВПП прогнозувала падіння ринку у 2009 році на 8%, то сьогодні цифри коригуватимуться у бік погіршення прогнозів, запевняє експерт. А поки що, очевидно, газетярі сподіваються більше на рекламодавців, аніж на державу...