В усі часи продукція Запорізького титано-магнієвого комбінату була затребуваною. Навіть після вимушеного простою наприкінці дев’яностих минулого століття підприємство змогло швидко повернути собі місце в чільній сімці світових виробників титану губчастого. Однак це не означає, що колектив не має проблем. Довкола стратегічного об’єкта плетуться різні інтриги, а тепер ще й додалися негаразди, зумовлені світовою фінансово-економічною кризою. Про те, як можна їх здолати та забезпечити стабільну роботу на перспективу, йдеться в бесіді нашого кореспондента з новим генеральним директором казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» Віталієм КУЧУКОМ.

— Віталію Валентиновичу, що можете сказати про ситуацію, в якій опинився ваш трудовий колектив? Наскільки боляче вдарила по його інтересах світова фінансово-економічна криза і чим це зумовлено?

— В останні чотири роки світовий ринок титану губчастого перебував в умовах дефіциту, коли попит перевищував пропозицію. Виробникам це було зручно, і вони не обтяжували себе пошуками потенційних споживачів. Близько 70 відсотків своєї продукції ЗТМК постачав підприємствам Росії і США, котрі були і споживачами нашого титану губчастого, і виробниками титанових напівфабрикатів. На жаль, вітчизняні підприємства у структурі споживання займають незначну частку, а з вересня-жовтня минулого року через скорочення виробничих програм різко зменшили обсяги закупівель титану губчастого виробництва ЗТМК. З цього приводу можна говорити багато. Адже титан є металом ХХІ століття — своєрідним каталізатором розвитку високих технологій. Відсутність попиту на нього в Україні означає слабку розвиненість нашої промисловості. У сьогоднішніх складних умовах дуже важливо, щоб держава демонструвала роль ефективного власника і намагалася створювати якомога кращі умови для забезпечення сталого розвитку вітчизняних підприємств. В той час, як у США та Росії розширювали виробництво титану губчастого, єдине в Україні підприємство постійно лихоманило. І коли нарешті ЗТМК відновив роботу, він зміг вийти лише на половину від попереднього обсягу випуску продукції. А припинення в листопаді минулого року російськими та американськими споживачами закупок українського титану губчастого зумовило цілу низку проблем. Але нічого випадкового в житті не буває. З одного боку, втрата традиційних споживачів — явище тимчасове, з другого — закономірність. Бо хоч світова криза і мине, все одно через два-три роки вони можуть повністю відмовитися від нашої продукції...

— І який же вихід?

— Ми його шукаємо, так би мовити, в кількох площинах. Незважаючи на те, що запорізький титан губчастий відомий в усьому світі, сам ЗТМК не має європейського іміджу ділового партнера. До цього призвела відсутність маркетингової політики, бо всі турботи про реалізацію продукції колишні керівники комбінату переклали на плечі торгових агентів. І підприємство потрапило в залежність від споживачів. Тепер замість кількох постійних клієнтів ми прагнемо мати їх декілька десятків, демонструючи свою відкритість і лояльність. Не має значення, скільки титану губчастого вони хочуть в нас закупити — 500 чи 10 тонн, всі вимоги до тих чи інших параметрів якості буде враховано... Одночасно налагоджуємо промислову кооперацію з кінцевими споживачами, задіяними в технологічному циклі виробництва титану. Це передусім підприємства з Німеччини, Італії, Великої Британії, Франції, Іспанії, Росії, США, Японії. Зокрема, нещодавно ми провели переговори про налагодження прямих економічних зв’язків з представниками німецької корпорації «Тіссен Круп», з італійськими партнерами сьогодні ведуться переговори про пакет замовлень для нашого ливарного цеху. Все це дасть змогу спрогнозувати виробництво та підвищити його рентабельність.

Напередодні нового року на комбінаті ввели в дію новий цех і провели пробну виплавку титанового зливка. Це вже крок із переходу від випуску сировини до виробництва напівфабрикатів. Але важкі часи потрібно пережити. І держава, як власник підприємства, повинна у цьому допомогти колективу.

— Якої ж допомоги ви від неї чекаєте?

— В усіх без винятку країнах виробникам титану надається безліч преференцій, бо це — стратегічна галузь промисловості. Сьогодні не виконується постанова Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 року про введення для ЗТМК диференційованого тарифу на електроенергію. А як же ми можемо конкурувати на світовому ринку, коли оплата електроенергії у структурі собівартості титану губчастого становить 38 відсотків? Крім того, Господарським кодексом України визначено, що основним споживачем продукції будь-якого казенного підприємства повинна виступати держава. Однак, ураховуючи відсутність попиту на внутрішньому ринку, цього не відбувається. Комбінат звернувся до Державного комітету України з державного та матеріального резерву з проханням підтримати нас хоча б на період кризи, закупивши частину продукції в держрезерв із подальшим її оновленням та реалізацією замінюваної продукції в разі покращення ринкової ситуації. У сьогоднішніх умовах світової кризи такий підхід повністю відповідає політиці Кабінету Міністрів України стосовно підтримки підприємств гірничо-металургійного комплексу. Через рік-два витрати окупляться, а ми завдяки цьому змогли б не лише втримати унікальне виробництво і висококласних спеціалістів титанової галузі, а й розширити власні позиції як надійний діловий партнер.

Бесіду вів Микола МАНЬКО.

Запорізька область.

На знімку: генеральний директор казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» Віталій Кучук.

Фото автора.