РНБО звинуватила Прем’єр-міністра Юлію Тимошенко у «підриві» енергобезпеки, а вона звинуватила в цьому РНБО — про спіднє від учора.

Міністр транспорту та зв’язку Йосип Вінський влаштував на столичному вокзалі публічні оглядини постільної білизни — про спіднє на завтра.

Від початку року курс гривні на міжбанківському ринку знизився на 2,5 відсотка (з 7,95 UAN/USD до 8,15 UAN/USD) — про спіднє на тепер.

Подіум для сліпих звинувачень

Звинувачуючи Прем’єр-міністра в усіх «газових гріхах», Президент країни порадив плювати у брехливий телеекран — телевізор тут при чому?! У відповідь прем’єр звинуватила РНБО у прагненні денонсувати газовий контракт між НАК «Нафтогаз України» і ВАТ «Газпром», що взагалі безглуздо: контракт — комерційний, РНБО тут при чому? Ну, еге ж, це впливовий політорган, але ж не подіум для демонстрації нижньої білизни! І не прес-клуб для оприлюднення аргументів, які не витримують критики. Нема питань — газова угода не тішить, а пригнічує, а росіяни надміру охочі до нашої ГТС. Поза тим Юлія Тимошенко нізащо не ризикне своїм авторитетом напередодні президентських виборів, «підставляючи» під п’ятимільярдний доларовий кредит газотранспортні активи. Вона собі цього не дозволила б навіть із санкції Президента, не те що без неї. Інша річ — відмова від віртуальної і, вважай, уже викресленої з україно-російських відносин власності колишнього СРСР, тільки навіщо росіянам п’яте колесо до воза? Але розвінчати прилюдно «таємні» угоди Юлії Тимошенко спокусливо. Нехай навіть спіднє назовні — на святе зазіхає начебто вона, а ціну ГТС оприлюднює раптом чиновник секретаріату Президента. Немає демократичнішої і відкритішої влади за нашу. Попри подвійні стандарти і діряві баланси.

А по суті — крапля. Фінансовий дисбаланс НАК «Нафтогаз України», який, за розрахунками Віктора Ющенка, сягає кількох десятків мільярдів гривень, є реальною загрозою енергобезпеці країни. Тому доручення від РНБО негайно подати його фінплан і зміни до держбюджету цілком слушні. Але, на жаль, тим і обмежилися, залишивши країну з купою запитань. Чому, наприклад, АЕК «Київенерго» з листопада минулого року не розраховується за природний газ, ламаючи договірну дисципліну? Заборгованість уже перевищує 1,050 мільярда гривень, при тому, що населення справно (на 117 відсотків) оплачує і комунальні послуги, і старі борги. Або чому, скажімо, за чотири останні місяці платежі за спожитий газ у облгазів зашкалюють за 100, тоді як у ДК «Газ України» ледь дотягують до 40 відсотків. Невже це не позначається на фінансовому стані НАКу і є менш актуальним за суперечливі обопільні звинувачення державних зверхників?

Як не через тарифи, то через постіль

У Мінтрансзв’язку, на відміну від НАКу, навчились рахувати кожну копійку. Тут порахували, наприклад, що торік підвищення залізничних тарифів на пасажирські перевезення принесло додатково 6,2 мільярда гривень. І зробили висновок: збитки сягнули 4,3 мільярда гривень. Що посередині балансу — видатки на метал чи на цеглу для нових вокзалів — було загадкою, бо внутрішні баланси так само, як і комерційні контракти, — царина інтимна.

Аж ось на столичному вокзалі стало ніяково урочисто, навіть бомжі кудись завіялись — приїхали високоповажні бонзи «Укрзалізниці» та міністр транспорту і зв’язку Йосип Вінський... І хоч вірте, хоч ні, а заходилися вони мацати своїми пальчиками матраци та простирадла. Обирали вітчизняного виробника, який візьме на себе клопіт виготовляти для швидких експресів постільну білизну. Міністра ледь відтягли від цієї справи. І вже надвечір на ще не запльованому телеекрані він вдавав, що для його відомства немає нічого інтимного — обіцяв подбати про комфортні матраци для затурканого цінами пасажира, влаштувати оглядини продукції виробників пральних засобів тощо. Хто б сумнівався у тому, що це саме на часі? Хіба що портовики Іллічівська, які через недолугі кадрові та управлінські рішення Мінтрансзв’язку вимагають відставки міністра. Хіба що вагонобудівники Крюкова, які не можуть «вибити» більш як 200 мільйонів гривень боргів «Укрзалізниці» й уже погрожують купувати метал в Росії. А то й кожен, хто загортатиметься у простирадла з казарменою смужечкою.

Бо, якщо в міністра збитки, то чекай на підвищення вартості квитків. З березня — на 1,5 відсотка, а відтоді — на три відсотки щомісяця до кінця року. Як на мене, за ті гроші, що лупитимуть з пасажира, можна вимагати каву в міністерську постіль. Це той випадок, коли дорогий не подарунок, а увага міністра.

Стиль вільний, але тільки в один бік

Нарешті — про долар, який всупереч логіці на міжбанківському ринку обертався на орбіті 8,15 гривні. Серед тижня в. о. голови Нацбанку Анатолій Шаповалов запевнив, що його установа й надалі надаватиме підтримку гривні на міжбанківському ринку. Але, як на мене, це істотно не вплине на девальваційний тренд через обмежений ресурс для інтервенцій, потужний відтік депозитів з банківських рахунків і серйозні проблеми з наповненням держбюджету. Про них говорити коректно тільки по закінченні першого кварталу, але вже очевидно, що девальвація гривні згубно підірвала імпортний оборот, і держбюджет матиме неабиякі недобори ПДВ, ввізного мита, акцизних зборів. На цьому тлі посилює девальваційні очікування і невизначеність позиції МВФ стосовно надання Україні другого траншу стабілізаційного кредиту, і, по суті, диктаторська політика Нацбанку на валютному ринку, і нинішні проблеми комбанків активи яких погіршуються через макроекономічні та внутрішні дисбаланси. Взаємовідносини регулятора з комбанками вже втратили наліт конфіденційності. На 12 лютого регулятор зобов’язував знизити котирування долара на міжбанківському ринку до 7,973 гривні, інакше — санкції, заборона купувати валюту з резервів, а можливо, й скасування генеральної ліцензії на торгівлю. Інакше кажучи, долару заборонили «плавати вільним стилем», що було обіцяно МВФ. Поза сумнівом, це зменшить обсяги операцій на валютному ринку, але підвищить інтерес до спекулятивних і додаткових операцій з доларом США, скажімо, через крос-курс «гривня-євро». Отже, на вулиці дешевше ніж за вісім гривень долар не продаватимуть.

Мал. Миколи КАПУСТИ.