Серед буденності сірої зими його створює мажорна колористика неповторної палітри — то в столичному Музеї літератури розгорнуто виставку «Барви рідного краю».

Тут представлено твори відомого в Україні майстра пензля Володимира Гарбуза, котрого висунуто цього року на здобуття Шевченківської премії.

Звичні, начебто, теми в осмисленні митця набувають, на мій погляд, надзвичайного, святкового піднесення. Можливо, таке враження створюється завдяки об’ємному накладанню фарб, веселковій гамі кольорів. А можливо, ті кольори були співзвучні моєму настрою.

І чомусь здалися банальними численні «полотняні музи», бо привабив той дивосвіт, де білокрилі хатини, мов гарно вбрані дівчата, вигравали на сонці, вихваляючись пишною красою; де тихим теплим ранком човни на дзеркалі ставка завмерли в очікуванні подорожі; знайомі краєвиди неначе усміхнулись від доторку яскравої палітри, а кожна стеблинка гордовито промовила: «Поглянь-но, я одна така неповторна!».

Цей дивосвіт подарував спокійну радість, про яку нині не модно говорити, але якої так прагнуть наші зболені душі. Ви ще можете переконатися в тому — виставка триватиме до 28 лютого.

Фото Ольги СТАНАЧИЧ.