У столичному Будинку вчителя відбулася презентація нового роману Станіслава Бондаренка «От я вся — я свято, або Віхола лохів». Того вечора і ожеледиця не перешкодила багатьом відомим людям зійтися в залі разом. Зібрав їх ведучий, Шевченківський лауреат Михайло Слабошпицький і автор книжки (виданої київським видавництвом «Ярославів Вал»).

— Я був уражений, коли прочитав роман у журналі «Сучасність»: здається, так календарно точно про наших «постпомаранчевих» днях я нічого подібного не читав в українській літературі. Цей роман — постмайданна реальність, він про втрачені ілюзії та долі наших сподівань. Я відкрив для себе справді міцного прозаїка, — так сказав у вступному слові Михайло Слабошпицький. Він також віддав данину художниці Вірі Крутилиній, яка тонко відобразила «задзеркалля» роману в трьох десятках ілюстрацій.

А Іван Драч весело почав з того, що «тут поруч, в університеті, одночасно йде вечір російського поета Євгена Євтушенка, але я пішов не туди, а до Бондаренка. Він мені цікавіший, починаючи навіть не з епіграфа роману — «Чи варті вожді тих очей на Майдані?» — а раніше, коли вперше почув його вірші, а потім не раз переконувався в рідкісній небайдужості Станіслава до всього, пов’язаного з нашою культурою, що стосується нашої культури».

Голова Київської організації НСПУ Віктор Баранов зізнався, що книжку «От я вся — я свято» він прочитав за ніч, тому що вона своїм напруженням «відігнала сон».

Василь Герасим’юк відзначив надзвичайну поетичність роману, де образна проза начебто інкрустована віршами-паліндромами одного з героїв твору — Юрка Юродивого з його іноді зашифрованими, але безпомилковими передбаченнями подій. А ще один Шевченківський лауреат, кінорежисер Олег Бійма нагадав про активну громадянську позицію Бондаренка-журналіста, про його серйозну роль у відстоюванні після рейдерської атаки студії «Укртелефільм», яка знову повертається до життя.

Письменник і режисер Гурам Петріашвілі (до речі, автор фільму про Миколу Вінграновського) відзначив уміння автора коротко і динамічно створювати характери героїв — від політзека Грига, який повернувся з Колими під час горбачовської перебудови, і збанкрутілих вождів Майдану, — до образа того самого поета Вінграновського або курйозних персонажів на кшталт доцента Доцика, який працює на Байковому кладовищі «хароном», або підлого «ментівського палківника» Шилова. Це відчули навіть ті з присутніх, хто ще не читав роману, а лише почув тут уривки у виконанні заслуженого діяча мистецтв Василя Довжика.

Пролунала з вуст гостей і така думка: можливо, уже час видати книжкою статті Станіслава й інтерв’ю з найвідомішими людьми — від Гамзатова, Айтматова, Окуджави, Смоктуновського, Вознесенського, Павича, Павла Загребельного, Ліни Костенко, Бориса Олійника до політиків — Єльцина, Гавела, Квасьневського, Мадлен Олбрайт і десятків інших.