Мій знайомий батько четвертокласниці ледве розв’язав задачу. Донька взагалі з математикою не дружить. До речі, не тільки вона. Вчителька повернула завдання з приписом: задача розв’язана неправильно. Батько пішов за поясненнями, бо відповідь була правильна. «Це раніше так розв’язували, тепер інакше...» — відповіла вчителька.

Коли я був малим, то штани одягав через ноги, а тепер, виходить, мою дитину навчають одягати їх через голову?

«Розумієте, ми ускладнюємо завдання, щоб діти краще мислили...» Чи правильно це? Чи стають вони розумнішими? Багато з них відстають від програми і фактично протирають штани в школі. А вчителі не хочуть і не можуть відійти від міністерських вимог. Їм би урок відбути, а там хоч трава не рости.

На жаль, вчителів нині багато, а педагогів бракує. А може, в Міністерстві освіти досі сидять (і також протирають штани) лише сивочолі пенсіонери, яким начхати на проблеми батьків і вчителів?

Чому середня освіта обов’язкова для кожного? Адже переважна більшість (чи навіть не переважна) фактично марнує 10—12 років, нічого не вивчивши з того, що потрібно їм для подальшого життя. Навіщо забивати логарифмами та хімічними формулами голову тому, хто просто не може те засвоїти? Ще за царської Росії були ремісничі училища, де дітей навчали конкретної професії. Дитина не марнувала час і з підліткового віку володіла спеціальністю. Вигравали і батьки, і дитина, і економіка країни.

Сьогодні всі хочуть мати вищу освіту (читай: хочуть нічого не робити, або робити мало і нетяжко). А хто ж працюватиме?

Якось я був свідком того, як дівчинка в США (років 13) розв’язувала задачі з математики. Здивувався, коли побачив приклади, з якими легко впорається наш першокласник.

Варто взяти добрі уроки з історії і не пертися вперед, сліпо перекресливши все старе (не надбавши доброго нового), загубивши голову, ускладнюючи шкільну програму.

Миргород.