Цей матеріал просимо вважати публічним запитом редакції газети «Голос України» до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, Генеральної прокуратури України, прокуратури міста Києва, Київської міської державної адміністрації з вимогою дати правову оцінку діям обслуговуючих організацій та водоканалів, викладеним у статті.
або Чому досі столичний голова Віталій Кличко не наведе лад у комунальній сфері
У столиці триває інформаційна кампанія із примусу киян до повірки квартирних лічильників води. Оголошення на під’їздах, повідомлення в ЗМІ, оповіщення на офіційному сайті ПАТ «АК «Київводоканал» гласять: усі, хто має прилади обліку у власних помешканнях понад 3—4 роки, в найкоротші строки повинен здійснити їхню повірку. Інакше покази лічильників буде визнано недійсними і платити споживачам надалі доведеться за так званими нормами споживання, які в рази перевищують реальні показники. Та, що найцікавіше, всі маніпуляції із приладами обліку, себто їхній демонтаж, монтаж, власне повірка, на думку комунальників, мають бути оплачені самими киянами. І це за того, що статтю 28 закону про метрологію та метрологічну діяльність, яка чітко покладає весь фінансовий тягар цієї справи на надавачів комунальних послуг, ніхто не скасовував.
Записатися на «процедуру» майже неможливо
У кількох районах столиці оголошенням про необхідність термінового проведення повірки лічильників вирішили додати емоційності. Задля цього вказали «кінцеві строки»: на все про все споживачам виділили 1—2 місяці. Ураховуючи те, що в Києві встановлено понад мільйон квартирних лічильників води, з яких більш як 689 тисяч потребують повірки, в організаціях, що мають ліцензію на виконання повірки лічильників, виник небачений досі ажіотаж. ДП «Укрметртестстандарт» навіть було змушене офіційно визнати неспроможність обслужити всіх. Чиновники з Київської міської державної адміністрації цей клич почули і вирішили продовжити термін повірки лічильників до 1 січня наступного року.
Де і як можна повірити прилади обліку води — офіційно роз’яснили в «Київводоканалі». На власному інтернет-сайті розмістили повідомлення, в якому, по-перше, пригрозили: лічильники, які не пройшли повірку після завершення міжповіркового інтервалу (три роки), вважаються забороненими до використання. По-друге, вказали номери телефонів, за якими теоретично можна дізнатися «про вартість і перелік послуг». У списку — шість номерів, за п’ятьма із них протягом трьох днів журналістам «Голосу України» так і не відповіли...
Ті, до кого нам вдалося додзвонитися, пояснили: перед тим, як відправити лічильник на «процедуру», необхідно знайти на нього документи — своєрідний паспорт. Там повинні міститися відомості про час встановлення приладу, дати його попередніх повірок. Якщо такого документа немає — ситуація ускладнюється. Тоді потрібно хоча б знати вік свого приладу обліку. «Якщо лічильнику понад вісім років, він, як правило, повірку не витримує. І в результаті власникам доводиться встановлювати новий прилад. Тому ми радимо подумати людям і, можливо, одразу купувати новий лічильник», — розповіла співробітниця компанії з монтажу та повірки лічильників води.
За чий рахунок бенкет?
Та найцікавіше починається, коли намагаєшся з’ясувати, хто ж повинен оплачувати перевірку правильності роботи лічильника. Відповідно до закону про метрологію, періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки, що належить фізичним особам, які не є суб’єктами підприємницької діяльності, здійснюється за рахунок підприємств та організацій, які надають послуги. Донедавна такими надавачами послуг були ЖЕКи, ЖБК, ОСББ. Та, попри це, у «правонаступника» обслуговуючих організацій, «Київводоканалу», думка інша: «З огляду на відсутність такої складової у тарифі за комунальні послуги, надавачі (виконавці) послуг не можуть здійснювати обслуговування, повірку та ремонт лічильників. Зазначені роботи виконуються за рахунок споживача». Логіку такого висновку зрозуміти складно: у ЖЕКів, бачте, грошей немає, люди, зрозумійте це і заплатіть самі. Свої протиправні, у прямому сенсі слова, вимоги до споживачів оплачувати повірку лічильників «прикривають» постановою Кабміну, яка передбачає норму, що витрати, що їх зазнали за періодичну повірку лічильника, надавач послуги може закладати в тариф. Це було правом ЖЕКів. Але те, що цього не робили, — навряд чи проблема споживачів. І тим паче не привід порушувати закон. Навіть не найсумлінніший студент першого курсу юрфакультету скаже: закон має вищу силу, ніж постанова. І остання аж ніяк не може змінювати норми ЗУ, хоч би як того хотіли ЖЕКи та водоканали. До речі, чи не включено ці витрати в тариф — також велике питання. Коли вам, як споживачу, в останнє вдавалося побачити калькуляцію тарифу на ту-таки послугу холодного водопостачання та водовідведення? У більшості своїй українці справно платять кошти, при цьому дуже приблизно знаючи, хто і за що їх, урешті-решт, отримує. І в цьому унікальність нашої системи ЖКГ.
І власний договір ЖЕКам не указ
Та не може ж бути, щоб наші українські ЖЕО не дотримувалися закону! Тим паче що навіть у власних договорах на надання послуг обслуговуючі організації офіційно брали на себе зобов’язання стежити за дотриманням міжповіркових термінів і проводити повірку лічильників. Із запитанням, коли нарешті буде виконано цю норму і здійснено повірку лічильника, ми звернулися до однієї з обслуговуючих організацій Голосіївського району столиці. Розмова з комунальниками уже традиційно виявилася напрочуд емоційною.
— А чому це повинен робити ЖЕК?, — подив головного інженера не мав меж. — Процедура загалом така: приходьте в ЖЕК, пишіть заяву: «Прошу демонтувати лічильник для проведення робіт із повірки». Ми його знімаємо, далі — ви везете прилад в повірочний центр. Не збираєтеся цього робити — лишайте так, тоді вам плату нараховуватимуть за показами будинкового лічильника. Ми вам повірку оплачувати не будемо, тому що не брали за це гроші.
Спроби пояснити, мовляв, це проблеми організації, якщо вона не брала за повірку гроші, і абсолютно не звільняє її від виконання свого обов’язку, покладеного на неї не тільки законом, а й договором, який сама змусила споживачів укласти, — не принесли результату.
— Я вам ще раз повторюю: роботи з держповірки повинен виконувати власник квартири. Хто це мені сказав? Це скрізь написано,.. — де це «скрізь» працівниця ЖЕКу, щоправда, не уточнила, наостанок порадивши писати офіційного листа на ім’я директора.
Тим часом демонтаж і монтаж лічильників жеківці обіцяли провести безплатно. Сама ж повірка у столиці коштує від 44 гривень (у ДП «Укрметртестстандарт» у разі, якщо лічильник привозять безпосередньо в повірочний центр) до 100 (у цьому разі лічильник можуть навіть не демонтувати, а за «новітньою технологією» повірити одразу на місці). Та записатися в чергу на повірку, навіть за власний рахунок, справа не з легких. Телефони центрів просто не відповідають.
Це черговий приклад, як бюрократична машина ускладнює життя пересічним українцям. Щоб просто додзвонитися та дізнатися процедуру проведення повірки, потрібно днями висіти на телефоні. Щоб добитися виконання закону — витрачати час та нерви на спілкування із ЖЕКами, а потім, найімовірніше, і гроші на оплату послуг юриста.
Ще одне запитання до ЖЕКів: чому більшість із них не виконували своїх обов’язків із контролю за дотриманням міжповіркових термінів і вчасно не проводили ці роботи? Навіть тепер, коли питання повірки постало дуже гостро і споживачам погрожують надалі не враховувати покази лічильника і тим самим позбавити їх можливості економити як ресурси, так і гроші, далеко не всі контори спромоглися бодай вивісити інформаційні оголошення з цього приводу.
Зміни, до яких не встигли підготуватися
Чому нині це питання, яким роками ніхто не займався, так активно обговорюється? Цього року відбулися зміни: чинності набрав Закон України №1198-VІІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення розрахунків за енергоносії». Як результат — із 1 липня виконавцями послуг визнано постачальні організації. Для Києва з послуги холодного водопостачання та водовідведення виконавцем став «Київводоканал», з гарячого водопостачання та централізованого теплопостачання у 75 відсотках випадків — ПАТ «Київенерго». Ці компанії вже розпочали перехід на прямі договори про надання послуг із киянами. І якщо «Київенерго» від зобов’язань за свій кошт проводити періодичну повірку лічильників, принаймні офіційно, не відмовляється. То «Київводоканал» діє по-іншому. У відповіді на запит «Голосу України» компанія повідомила: «Наразі в тарифі на водопостачання, встановленому Нацкомісією, цих затрат немає (витрати на повірку квартирних лічильників води. — Авт.). Якщо після завершення переходу на прямі договори з мешканцями витрати на повірку буде внесено до тарифу на послугу водопостачання, то лише тоді «Київводоканал» здійснюватиме повірку власним коштом». В іншому разі дотримуватися норм закону він, вочевидь, на майбутнє не планує. Система не змінюється: знову через якісь колізії та недопрацювання в законодавстві змусити за все платити намагаються простих громадян. Для цього не гребують перекручувати закони, маніпулювати правовою базою. Знаючи, що відстоювання своїх прав може затягнутися надовго і зіпсувати нервову систему, значна частина наших громадян мовчки виконують усі примхи і забаганки ЖЕО та водоканалів. Мовляв, навіть оплата повірки лічильників раз на 3—4 роки не перекреслить тієї економії, яку власникам квартир дають прилади обліку. І тим самим, можливо, розв’язують руки комунальникам.
***
Та не тільки в столиці обслуговуючі організації та водоканали намагаються перекласти повірку лічильників на плечі споживачів. У різних регіонах країни — свої правила: комусь ЖЕКи виставляють рахунки на повірку і вимагають їхньої оплати, в когось гроші беруть навіть за демонтаж/монтаж приладів обліку. І якщо для багатьох киян та мешканців обласних центрів оплата повірки лічильника надавачем послуг — це все-таки більше принципове питання, то для мешканців невеликих міст, невиконання ЖЕО та водоканалами своїх функцій перетворюється на справжній головний біль. Далеко не у всіх населених пунктах, навіть районних центрах, є компанії, що мають ліцензію на проведення повірки лічильників. Як результат, люди змушені оплачувати не тільки монтаж/демонтаж і саму повірку, а й дорогу до найближчого такого центру.
Нашій читачці Галині Іванівні з міста Переяслав-Хмельницький, що на Київщині, минулого року повірка лічильника коштувала майже 180 гривень. Із яких сто гривень пішло тільки на дорогу. Ще кількадесят слюсар із ЖЕКу, хоч і неофіційно, але взяв за демонтаж лічильника... Та більше за гроші жінка шкодує втраченого часу. По три години на дорогу в день здачі та повернення лічильника. І це за того, що за законом не повинна була взагалі цим займатися. Та довго думати над тим, везти чи ні лічильник на повірку, комунальники жінці не дали. Уже на наступний місяць, знову-таки порушуючи законодавство, перевели її на оплату за нормами споживання. Цифри у квитанції зросли в рази. Порівняно з такими перспективами вартість повірки лічильника здалась мізерною...
Хто ж відповість: скільки ще ми, споживачі житлово-комунальних послуг, матимемо тільки обов’язки без прав? Жодне зростання тарифів цю сумну реальність, на жаль, не змінює. Та дорогу здолає той, хто йде. За свої права потрібно боротися. І що більше людей це зрозуміють — то швидше вдасться змінити систему.
Колаж Олексія КУСТОВСЬКОГО.
Фотоетюд Юрія ТИВОНЧУКА.
P.S.
Поки матеріал готувався до друку, стало відомо, що Антимонопольний комітет з метою запобігання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції та недопущення пере-кладання на населення наслідків бездіяльності виконавців послуг, а також нарахування споживачам плати за не спожиту ними воду рекомендував Київській міській державній адміністрації вжити заходів щодо врегулювання питань, пов’язаних із повіркою квартирних засобів обліку води, зокрема:
— встановити порядок (механізм) та джерела фінансування забезпечення повірки засобів обліку води;
— визначити такі терміни (строки) здійснення повірки квартирних засобів обліку, які не призводили б до ущемлення інтересів споживачів, та забезпечити інформування про це споживачів у передбачений законодавством спосіб.
Юристи закликають боротися
«Платити за повірку лічильників споживачі не повинні. Це передбачено статтею 28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», постановою Кабміну №630 «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення...», і навіть правилами формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженими постановою Кабміну №869. У всіх цих актах чорним по білому зазначено: оплачувати планову повірку лічильників повинен виконавець послуг. До червня нинішнього року такими були обслуговуючі організації. І саме з них потрібно вимагати виконання робіт.
А посилання зацікавлених сторін на статтю 322 Цивільного кодексу України: «Власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом» — недоречне. Адже це саме «інше» якраз і передбачено Законом «Про метрологію та метрологічну діяльність». Дослівно це звучить так: «Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки (що є власністю фізичних осіб, а результати їх вимірювань використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергії, газ і воду. — Авт.) здійснюються за рахунок підприємств та організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання». Тому українці мають право і повинні вимагати проведення планових повірочних робіт за рахунок коштів надавачів послуг. До того ж краще, якщо мешканці діятимуть не поодинці, а єдиним фронтом. Як показує судова практика, Феміда зазвичай таки змушує надавачів послуг дотримуватися закону та виконувати за власний кошт проведення повірочних робіт.
Принципово питання повірки квартирних приладів обліку вирішити до переходу на прямі договори з водоканалами. Адже після укладання цих угод попередні (з ЖЕКами) будуть автоматично скасовані. Як наслідок, зникнуть і підстави вимагати від обслуговуючих організацій проведення повірочних робіт за власний кошт. Водночас потрібно знати: прямі договори з мешканцями і водоканали, і теплопостачальні організації укладатимуть на умовах приєднання, коли споживач не має права змінити пункт договору, а може лише на нього погодитися. При цьому укладеним такий прямий договір вважатиметься з моменту, коли споживач оплатить виставлені новим виконавцем послуг рахунки», — Богдан Лавренюк, юрист газети «Голос України».
