Уже минуло більше двох років відтоді, як ми розповіли про трагічний випадок, коли з балкона п’ятого поверху міськвиконкому Алушти викинулася доведена до відчаю бездушністю чиновників і жорстокістю комерційних забудовників кримського Південнобережжя 43-річна жителька будинку № 6 на вулиці Сергєєва-Ценського Наталія Кобєлєва.

Повернутися до цієї прикрої теми змусили нас невиконані понині обіцянки й запевнення чиновників.

Так вона висловила протест проти беззаконня тих чинуш, правоохоронців і комерційних структур, які силоміць і безкарно відібрали у неї земельну ділянку, знищили її невеличку хатку на ній і тривалий час брутально знущалися над беззахисною жінкою не лише морально, а й фізично. Досі не з’ясовано: зважилася на самогубство вражена несправедливістю «сильних світу цього» Наталія зненацька чи заздалегідь була готова її душа до такого жахливого кроку в передчасне небуття.

Та всім цілком зрозуміло: пішла на добровільну смерть вистраждана жінка від повної безвиході й багатьох принижень та наруг, що сипалися на неї від черствих серцем владоможних і заможних.

Хоч як дивно, але й за такий тривалий час, що минув після трагедії, правоохоронці й судові органи досі не розібралися до кінця в жахливій події, не дали остаточну правову оцінку й не покарали винних.

На жаль, було зроблено чимало, щоб це резонансне протестне самогубство «розчинилося в часі» й вперто замовчуване — забулося...

Проте, як відомо, світ не без добрих душ. Тож втішає хоча б те, що знайшлися люди, не байдужі до долі єдиного сина загиблої — Валентина, який залишився круглим сиротою. Після трагедії не покинули юнака без підтримки друзі загиблої. До повноліття йому призначили турботливого опікуна — чоловіка подруги втраченої матері Аліка Гусманова. Для осиротілого хлопця це подружжя із селища Ізобільного стало не лише мудрими й авторитетними старшими товаришами, а й справжніми друзями, що, як відомо, пізнаються в біді.

Тож і після виповнення повноліття стосунками з опікунами юнак дорожить і вдячно приймає їхню підтримку та піклування і турботливість. Нині Валентину 19 років, він уже випускник Алуштинського професійного ліцею. Вчиться наполегливо й успішно, отримує підвищену стипендію у 800 гривень та ще й пристойні щомісячні продовольчі пайки, яких юнакові вистачає на нормальне калорійне харчування молодого організму. Уже невдовзі отримає відразу кілька затребуваних на курортному Південнобережжі спеціальностей, серед яких кухар, офіціант і бармен. Тоді планує ще й підвищити кваліфікацію в Кривому Розі, де хоче отримати шостий розряд кухаря. Але, зізнається хлопець, обов’язково буде вчитися далі: вступатиме в Одеську мореходку, як і мріяв ще змалку.

З ним у постійних товариських контактах не тільки опікуни, а й начальник міської служби у справах неповнолітніх Тетяна Перепелиця, втішена відповідальністю, самостійністю, серйозністю й розважливістю хлопця, його вмінням розумно й ощадливо витрачати гроші. Зокрема, й на ремонт двокімнатної квартири, в якій залишився жити після смерті матері. А недавно самостійно купив недорогий мопед для улюблених подорожей чарівними місцинами Криму з друзями.

Не залишають без уваги долю Валентина й представники Уповноваженого з прав людини при Верховній Раді України та перші особи міськради Алушти.

...Хоча таким уже й безжурним життя наполегливого і цілеспрямованого юнака не назвеш. Звісно, такі, як він отримав, глибокі травми душі не гояться зазвичай ніколи. Тож не змовчали друзі та опікуни хлопця й про те, що печалить усіх тих, хто міцно пам’ятає й не намагається забути трагічну долю Наталії Кобєлєвої. Як не прикро, з’ясовується, судові розбирання для всіх чотирьох родин, чиї земельні ділянки, разом із засадженим грядками клаптиком землі самогубиці, знищені масштабною комерційною будовою, не закінчилися й після дворічного «ходіння муками». Втомливі прошкування владними й судочинними коридорами тривають. Попри те, що вже навіть Апеляційний суд Києва закінчився переконливо на їх користь. Невже й у таких трагічних випадках усе вирішують підкилимні втаємничені домовленості, хороші зв’язки і гроші?

Тож нагадуємо й ми: чи не час вже нарешті поставити крапку в резонансній справі Наталії Кобєлєвої? Чиновники просто зобов’язані чесно відповісти на бодай одне дуже просте питання: чому так безнадійно довго не повертають захлано відібрані землі у чотирьох родин, зокрема й сину Н. Кобєлєвої?

І чому не відповідає дійсності розповсюджена багатьма ЗМІ інформація про те, що після вже давньої алуштинської трагедії створено кооператив, членам якого як компенсацію за знищені грошовитими забудовниками морського узбережжя ділянки нібито виділили землю? Адже ніякої землі ніхто насправді не отримав і понині.

Крим.