Полюбовно за розрахунком

Власне, такий підтекст закладено в постанову Нацбанку «Про окремі питання діяльності банків», яка набрала чинності 5 січня. Всі «питання» стосуються відновлення порозуміння між банкірами і їхніми клієнтами-позичальниками, яке серйозно похитнуло зростання курсу іноземних валют.

І змістом, і духом ця постанова перегукується з грудневою, яка стосувалася можливої пролонгації (відтермінування дії) кредитних угод з підприємствами і організаціями. Проте, судячи з того, як пролонговують кредити для аграрного сектору, банки ще не готові вирішувати все полюбовно навіть за розрахунком. Торік обсяг їхніх зобов’язань зріс на 52,5 відсотка, до 805,8 мільярда гривень, активи (головно за рахунок кредитних операцій) — на 54,97 відсотка, до 927,2 мільярда гривень. Це переконливо доводить, що банки мають гостру зацікавленість у відновленні докризових обсягів кредитування. Тим часом дорогу між банками і позичальниками перебіг чорний кіт недовіри.

Обсяг кредитів для громадян сягнув 273,4 мільярда гривень, поза тим можливості їх обслуговувати різко впали почасти через втрату доходів і доступу до депозитів, а почасти через зростання курсів іноземних валют до гривні. Якщо загальна заборгованість за валютними кредитами становить 56 мільярдів гривень, то позичальники тепер вимушені погашати близько 50 мільярдів гривень додатково. Тим часом, скажу ще раз, дорогу між банками і позичальниками перебіг чорний кіт недовіри.

Нічого нового, зауважите ви, чимало банків й без того пропонували клієнтам так звані «кредитні канікули» — відстрочку від півтора до трьох років. Авжеж, але далеко не усім. І це коштувало недешево, бо при цьому встановлювали здирницьку комісію, оформляли заставу на платній основі, а найпоширеніша схема таких «канікул» здебільшого не зачіпала термінів кредитування, що рано чи пізно збільшувало вартість кредиту. Поза сумнівом, і реструктуризація обійдеться недешево, але це єдино вірний спосіб вийти з глухого кута, в який загнали банківську систему глобальна криза і нерішучі дії регулятора.

Нарешті визнано: розумний компроміс може врятувати і банки від банкрутства, і позичальників — від шокової неплатоспроможності. По-перше, регулятор мінімізує втрати кредитора — спрощує процедуру капіталізації банків, дозволяє їм на власний ризик реструктуризувати заборгованість за кредитами, які подорожчали. По-друге, обіцяє не посилювати резервні вимоги, якщо заборгованість за кредитами виникла через подорожчання долара. По-третє, гарантує не застосовувати адміністративних стягнень за порушення, спричинені зростанням валютного курсу. А регулярне погашення реструктурованого кредиту або відсотків за ним може бути підставою для підвищення категорійності кредитної операції.

Для позичальника важливіше почути рекомендації Нацбанку, в який спосіб проводити реструктуризацію. Скажу просто: банкам рекомендовано подовжувати терміни дії кредитних угод та (або) зменшувати місячні внески до прийнятного рівня.

Наївно думати, що банкіри підуть на реструктуризацію геть усіх боргів, бо вони свідомі того, що це лише спосіб, який тільки відтерміновує проблеми. До того ж вони мають чимало клієнтів з фінансовими можливостями і небажанням платити за рахунками. Хтось втратив платоспроможність через падіння доходів, а хтось, наприклад, сидить в очікуванні тимчасових адміністрацій у проблемних банках і грунту для обміну свого валютного кредиту на чийсь валютний депозит (з відповідною доплатою).

Поза тим банкіри схвально відгукуються на постанову НБУ. Адже, крім іншого, відтепер і до 2011 року вони враховуватимуть у регулятивному капіталі субординовані кредити у валюті за поточним курсом, а також матимуть індульгенцію від штрафних санкцій за порушення вимог до максимальних кредитних ризиків.

Ще вчора й банки, й позичальники не встигали рахувати гроші, а тепер залишається тільки на них розраховувати.