Лілія Іваноглу (на знімку) у ТОВ «Українська молочна компанія», що у Згурівському районі Київської області, працює директором. Жвава жінка у спецодязі — зоотехнік за освітою — намагається особисто вникати у всі технологічні процеси, які відбуваються на фермі: від завозу тварин до відправки молока. Потужні молокозаводи одразу кількох областей купують молоко екстракласу за досить високою ціною — по 2 гривні 60 копійок за кілограм. Сировина після переробки потрапляє не лише на полиці супермаркетів у вигляді питного молока, кефірів, йогуртів, а й перетворюється на дитяче харчування. Знаючи це, на фермі до виробничого циклу ставляться з подвійною відповідальністю. Конкретно у тваринництві на підприємстві задіяно 53 особи. Більшість — мешканці села Великий Крупіль. Причому доярів, тобто операторів машинного доїння, працює вісімнадцять, котрі щодоби видають «на-гора» до 50 тонн молока.

Комп’ютер доїть, годує і рахує...

Таких результатів дає змогу досягти технологічне оснащення, надійний рослинницький тил (підприємство орендує дві тисячі гектарів сільгоспугідь, де вирощують корми) плюс уміння господарювати. Бригада із заготівлі кормів — а це 14 осіб — спирається на сучасну техніку: комбайни та валкоутворювачі. Влітку на ланах визріває кукурудза та овес відповідно на силос та зелені корми. А ще — багаторічні трави та люцерна на сінаж. Культури, які нема можливості вирощувати самим, але необхідні в раціоні тварин — докуповують. Шроти соняшниковий, соєвий, ріпаковий беруть в інших господарствах. У меню корів, запевняє директор, — жодних преміксів зі стимуляторами молочної продуктивності — усе натуральне. Годують тварин не комбікормами, а передусім натуральним сплющеним зерном.

На території ферми привернули увагу купи мішків. З’ясувалося, то звичайні сіль і сода.

— Соду, — пояснює Лілія Іваноглу, — даємо, щоб худоба більше з’їдала, швидше звільнявся кишківник — тоді й надої більші. Сода і сіль завжди у годівницях, тварини лижуть, адже відчувають скільки потрібно, аби забезпечити собі баланс у шлунку.

Тварини у господарстві на змішаному раціоні. Годують корів кормороздатчики, а скільки і якого компоненту в їжу покласти, знає комп’ютер — відповідно до раціону тієї чи іншої групи. Від моменту завантаження до роздачі минає 15 — 18 хвилин. Комп’ютер підкаже, кому з тварин черга йти на вакцинацію. Електроніка й охороняє череду. Вночі в доїльному залі нікого, крім доярів, за якими чатує камера спостереження. Якщо зранку виникають запитання, можна проглянути запис й одразу все стає зрозуміло.

Кількість надоєного також контролює комп’ютер. У січні від кожної корови тут отримували майже 26 кілограмів молока на добу. А торік було й 30,2 кілограма. Високу продуктивність не можна отримати однією генетикою. Тут важливий чинник — корми, точніше, сама їх якість.

Ще одна складова успіху — телят після народження, навіть у холоди, утримують на свіжому повітрі. У кожного — свій будиночок, в якому вони перебувають до двомісячного віку. Потім їх формують у групи. У господарстві впевнені: здатність витримувати навіть двадцятиградусні морози у тварин закладено природою. А під час проживання в окремих одномісних помешканнях телята не мають проблем з респіраторними захворюваннями. Інфекцій менше хоча б тому, що не контактують між собою і не перезаражаються.

... а гній — світить і зігріває

Сільський голова Великокрупільської сільради Наталія Козловець від співробітництва з «Українською молочною компанією» не натішиться.

— Раніше, — перераховує вона плюси, — була тут ферма, але на межі розвалу. А завдяки компанії відродилася. Та й село 60 тисяч гривень отримало на освітлення вулиць. Треба, бува, допомога, транспорт — звертаємося завжди. Кошти у них беремо як спонсорську допомогу. На свята — День Перемоги — теж підсоблять: пайки видають ветеранам. Робочі місця додаткові — люди почали повертатися в село. До цього їздили в Київ на заробітки, кидали сім’ї, а зараз дуже добре. Сільських задіяно 87 чоловік — усі зарплати виплачуються вчасно, надходження своєчасно і за оренду землі, й прибуткові податки. Зарплати, головне, офіційні, усі працюють з оформленням трудових книжок. Ми дуже раді.

— А от на громадських подвір’ях, — ремствує на державну політику щодо тваринництва Наталія Козловець, — поголів’я дуже зменшилося. Якщо два роки тому було тільки у Великому Крупелі 160 корів, то на 1 січня 2009-го лише 67 залишилося.

Скорочення вона пояснює невигідною ціною, що її дають заводи за молоко з дядьківських обійсть. Узимку Згурівський і Яготинський переробні заводи дають 1 гривню 10 копійок за кіло, що нині зовсім небагато. Ферма відправляє сировину за іншими цінами й на інші підприємства.

Про ще одну перспективу співпраці молочного комплексу компанії з громадою повідав виконувач обов’язків голови Згурівської райдержадміністрації Віктор Кривов’яз. Незабаром на фермі запрацює біогазова станція на коров’ячому гної. Очікується, невдовзі струм біогазового генератора повністю забезпечить потреби молочного комплексу, ймовірно вистачить кіловат і на освітлення села.

Фото автора.