Чи переможе фермер супермаркети

У Хмельницькому для товаровиробників відкрили торгові площі. Але це так і не стало справжнім шляхом до ринку

Ще пару років тому продовольчі супермаркети, які впевнено увійшли в наше життя, здавалось, не мали жодної альтернативи. Навіть найзапекліші прихильники базарного продукту швидко призвичаїлись і до широкого асортименту, і до цін, котрі могли сміливо конкурувати з ринковими. Лише з часом безмежна довіра покупців до маркетів змінилась певними сумнівами: і на прострочений продукт можна натрапити, і якість його не завжди та, що хотілося б. Отож знову потягнуло до свого, домашнього. Тільки де його взяти?

Свій — до свого. За чим?

Відкриттям нового магазину навряд чи кого здивуєш. Та подія, що сталась в обласному центрі, — справді унікальна. Супермаркет одного доволі відомого торговельного бренду закрили, а на його місці відкрили постійно діючу виставку-ярмарок, куди запросили місцевих виробників харчової продукції.

Як зазначив міський голова Сергій Мельник, ідея була проста: з одного боку, допомогти своєму товаровиробнику подолати доволі жорстку конкуренцію на ринку, з другого — дати городянам можливість купувати дешевші та якісніші продукти.

Для міської казни такий крок можна було б назвати зовсім невигідним: втратили чималу щомісячну оренду за торговельні площі від супермаркету, близько ста тисяч гривень пішло на ремонт приміщення. Та основну ставку зроблено на інше — низька ціна для незаможних та свіжі харчі для всіх. Здавалось, за умови, коли повністю відсутня оренда плата за робочі місця, від охочих торгувати просто відбою не буде. Особливо тепер, коли торговці просто нажахані новими ставками ринкового збору, що мав би обчислюватись тисячами гривень на місяць. Насправді картина дещо інша. Навіть у день відкриття в гарному просторому приміщенні свою продукцію виставило трохи більше десятка виробників. Численні покупці, переважно пенсіонери, які ще задовго до відкриття зібрались біля входу, були дещо розчаровані. Традиційні вітрини із продукцією птахофабрик та ковбасних цехів мало чим відрізнялись від тих, що давно працюють на продуктових ринках та у невеликих крамничках. Переважна більшість покупців так і пішла зі святкового відкриття без покупок.

Сировинний дефіцит

Якось мимоволі пригадалась зовсім недавня обласна нарада, яка зібрала виробників і переробників молока. Тоді всі в один голос казали: область зазнає збитків не в десятки — у сотні мільйонів гривень через те, що недобросовісні конкуренти вивозять за її межі молочну сировину. Ну а розмови про те, що закупівельна ціна молока вдвічі, а то і утричі нижча, ніж у магазинах, вже просто оскомину набили.

Здавалось, нарешті зроблено перший крок на шляху подолання проблеми. Хмельничани не тільки старшого, а й середнього покоління добре пам’ятають ті часи, коли поруч із продукцією молочного заводу могла стояти молочна цистерна прямо із колгоспу. Щось подібне хотілось побачити і в новому магазині. На жаль, єдиним, хто представив свою продукцію, став Віньковецький сирзавод. До речі, черга вишикувалась одразу — покупець давно знає і цінує цю марку. Але чому ж більше ніхто із молочарів не відгукнувся на пропозицію дійти до споживача без посередників?

Причин можна знайти багато. Від банальної про те, що не всі знали про відкриття нових торгових місць, до ще прозаїчнішої — на чому привезти до обласного центру отих кілька бідонів молока та сметани.

Та не вони, думається, основні. Головне управління статистики в області ось уже вкотре, підсумовуючи результати річної діяльності, зазначає про зменшення поголів’я корів. І навіть те, що торік вдалось збільшити середні надої молока, ситуацію не врятувало. Між переробниками йде серйозна конкурентна боротьба в буквальному розумінні слова за кожен бідон молока. Тож великим фермам ні до чого головний біль із власною роздрібною торгівлею. А звичайному господарю корівки і новий магазин не допоможе. Бо ж і раніше тим, хто ближче до обласного центру, ніхто не забороняв продавати на базарі. А з віддаленого села торгувати не поїдеш.

І ковбасно-курячий достаток