Криза — і прокурор, і адвокат

* Нацбанк очолив «чорний список» фінустанов — про білі краватки в чорному.

* Уряд отримав вотум довіри в парламенті — про лампочку і електрика, якому все до лампочки.

Таємниця «острова скарбів»

Котрийсь народний депутат прохопився, що перечитав усю пресу стосовно гаазького вердикту, але так і не збагнув, хто виграв у кількарічній територіальній суперечці — Румунія чи Україна? Його можна зрозуміти. Послухати румунських чиновників, то — вони взяли гору, послухати доморощених — то наша взяла. Проте, якщо поглянути на карту, то спірна частина морського шельфу відтепер розділена приблизно у пропорції 40 x 60 не на нашу користь — саме так, як було за часів СРСР. Це нагадало далекі післявоєнні роки й вичерпну реакцію румунів на приєднання острова до складу СРСР: «Відтепер будемо їсти менше ікри». Йшлося не про втрату нафти й газу, а про обмеження рибного промислу. І про катранів (чорноморських акул), які полюбляють акваторію Зміїного. Відтоді, як на мене, нічого не змінилося. Від делімітації континентального шельфу і Румунія, і Україна одержали тільки політичні дивіденди. По-перше, залагодили багаторічну суперечку цивілізованим шляхом. По-друге, створили дуже важливий прецедент для розв’язання територіальних претензій в інших частинах чорноморського басейну, у тому числі на Азово-Керченському напрямку. По-третє, усунули бар’єр для залучення інвестицій у розробку «енергетичних скарбів», про які в нас заговорили, як про трагічну втрату. Бо, якщо хочеш насолити владі, то варто перегинати. Поза тим на спірній донедавна акваторії ще нічого не розвідано, мова тільки про потенційно можливі запаси природного газу обсягом 100 мільярдів кубометрів і 10 мільйонів тонн нафти. Йдеться про поклади, які не здатні суттєво вплинути на енергетичні потенціали обох країн. Вони не мають ані грошей на розвідку і видобуток (знадобиться, на око, щонайменше 700 мільйонів доларів США), ані спеціального бурильного устаткування (усі бурові установки, до слова, вже орендовані потужними нафтовидобувними компаніями). Йдеться про гроші, які розумніше вкладати в енергозбереження. Заява «Ромгазу» про спільну діяльність з «Лукойлом» важить не більше, ніж заява нашого заступника міністра закордонних справ Олександра Купчишина, буцімто тепер до нас прийде європейський інвестор. Це скидається на інформаційний «хліб» для піарників. Хто програв, а хто виграв на шельфі, покаже майбутнє. Хоча хто сумнівається в тому, що і наш Президент, і наша глава уряду прагнуть, щоб українці з’їли перед виборами бутерброд з ікрою?

Криво по курсу

Поза тим директор Європейського департаменту МВФ Марек Бєлка дав зрозуміти Президентові країни Віктору Ющенку, що такий бутерброд країні вже не по бюджету. Опосередковано це підтверджує і малозрозуміла для експертного загалу діяльність Нацбанку. Чергова порція обмежень на кредитному ринку (стосовно прав комбанків звертатися по короткострокові запозичення) продовжує курс на пригнічення ліквідності фінустанов, яким бракує і гривні, й інвалюти. Це кардинально відрізняє наш Нацбанк від усіх інших. При цьому частка проблемних кредитів зросла до 2,27 відсотка. При цьому банки від жовтня вже збідніли на 62,5 мільярда гривень, у тім числі на 38,7 мільярда гривень вкладників-громадян. При цьому ринковий курс гривні до долара США закладається у ціни імпортних нафтопродуктів, лікарських засобів, продовольчого імпорту, машинобудівної та іншої продукції, що підштовхнуло інфляцію у січні до 2,9 відсотка.

Опосередковано серед тижня роботу Нацбанку оцінила й Партія малого та середнього бізнесу. Вона поставила Нацбанк на чолі «чорного списку» фінустанов, які користуються найменшою довірою. І на таке рішення, зі слів партійного лідера Ярослава Місяця, вплинуло: заборона достроково видавати депозити, підвищення облікової ставки з 10 до 12 відсотків, непрозоре використання кредиту МВФ, різкі коливання валютного курсу, видача рефінансування «для обраних» банків, переоцінка заставного майна тощо.

Проти всього цього, зокрема, протестували представники малого та середнього бізнесу на вулицях столиці під вичерпним, як на мене, гаслом — «Дістали!»

Завищений курс гривні до долара США, справді, діймає усіх без винятку. Коли Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко почала скаржитися на те, що він завищений невиправдано, в парламенті символічно «завис» комп’ютер. Однак багатьох це не обходило, бо вимагали, щоб «завис» уряд. З однієї дуже вагомої причини — глобальна і внутрішня рецесія виявилась для уряду найкращим адвокатом. Падіння виробництва — не злочин, бо криза. Висока інфляція, бо кривий курс, а кривий, бо — криза. Падіння виробництва, бо важко, а важко, бо — криза. Але усе йде на краще. Не все, звісно, й не скрізь, але це правда.

Місяць до місяця зростає виплавка чавуну і виробництво сталі (середньодобовий показник зріс до 83,4 тисячі тонн проти 82,7 — торік у вересні). Нестандартні підходи до формування дохідної частини загального фонду держбюджету в січні знову ж таки виправдовують кризові явища в економіці. Відшукано ефективний спосіб кредитування незавершеного будівництва через тендери. Триває послідовна й, головне, продуктивна підготовка до посівної. Аграрний фонд України, погодьтеся, вже не для галочки. І торік в АПК було залучено 23 мільярди гривень. Уряд відмовився від минулорічних планів створити фонд пального під посівну на користь прямих домовленостей з постачальниками, зокрема, з Кременчуцьким НПЗ. Якщо аграріям продадуть пальне, вироблене з української нафти (за ціною $23 за барель), це, з одного боку, знизить його собівартість, з другого — покращить економіку заводу, а виграє сільгоспвиробник...

Того ранку, коли вирішувалась доля уряду, один опозиціонер говорив по радіо: «Якщо в під’їзді не горить лампочка, то треба знімати з роботи начальника ЖЕКу.» Але законодавці вочевидь вважають, що спершу треба зняти електрика.