Луганчанка Ганна Мокрова вважає себе щасливою людиною, бо грала на багатьох органах, відомих у світі

Ганна закохалася в цей інструмент ще у школі. Дівчинці дали послухати платівку органної музики — і в неї з’явилася мрія. Тоді в Луганську ще не було цього музичного інструмента. Як пояснювали Ані батьки, орган — для католицької церкви, а пролетарський центр вугільного краю таких церков не мав. Уперше почула живий орган Ганна в Києві, коли навчалася на першому курсі консерваторії. Там і почала серйозно навчатися органному мистецтву. Пройшла стажування в Лейпцигу, де жив і творив Бах, потім училася в легендарного органіста професора Фердинанда Клінта в Братиславі. Це був її щасливий квиток у велике музичне життя.

Між рядків

Орган називають голосом Бога. Цей інструмент завжди супроводжував богослужіння в західній церкві, тому має такий високий лад, філософське наповнення звуку. В XVІІІ—XІX століттях орган продовжував залишатися культовим, але звучав і в концертах.

Другий щасливий квиток Ані випав після консерваторії. Дівчині довірили знаменитий орган у кафедральному соборі в Кам’янець-Подільському. Оточення, природа, історія — тут було все, що захоплювало й надихало Аню. Напередодні дівчині приснився сон, наче вона грає на тому органі. Що саме, не пам’ятала. Але музика була божественна. Приїхавши до Кам’янця-Подільського, вона прийшла до костьолу і одразу знайшла орган. Говорили, його знайти непросто без супроводу, але дівчину немов вела якась сила. Була зима, приміщення не опалювалося. Ганна цілими днями сиділа за органом, не відчуваючи холоду. Вона грала, дослухалася до голосів інструмента й озивалася всім своїм серцем. Це бул стан цілковитого щастя. О шостій годині вечора собор зачиняли, а для Ані починався кращий час. Вона була на самоті у величезному темному будинку й могла грати. Нічого не боялася, до виходу просувалася в темряві, орієнтуючись на віконні вітражі. Але якось на виході її зупинило щось невидиме. З’ясувалося, прищемила куртку дверима. Потім дівчина вже ходила в темряві з ліхтариком або свічкою.

На концертах Ганни Мокрової в Кам’янець-Подільському побувало близько ста тисяч слухачів, вона дала більше тисячі концертів. У сезон грала щодня, до глибокої осені, а взимку в холодному приміщенні грати було важко. Потім Ганні довелося робити вибір. У 1985 році відкрився орган у Луганській філармонії, ще раніше — в Хмельницькому. Органістів було мало, і Ганна розривалася між трьома містами, а ще — гастролі, свої проекти. І вона поїхала в Луганськ, до батьків. Ганна досі була там єдиною органісткою.

Бах у Луганську

Перший концерт луганського органа відбувся 1 березня 1985 року. Цьому передувало п’ять років роботи. Інструмент виготовили в Німеччині на одній із найвідоміших фірм —«Alexander Schuke». Луганський орган унікальний, у ньому сплелися сучасні технології і колосальний історичний досвід. Конструкція механізмів луганського органа цілковито відповідає інструменту часів Баха. Він — у десятці кращих органів Європи. За своїми характеристиками — неповторний, а якщо врахувати його історію, — просто безцінний.

Сім років луганська філармонія очікувала реставрації. Місцева влада й уряд не могли знайти кошти, щоб навести лад у приміщенні. Унікальний орган був під загрозою, але дирекція філармонії зробила все, щоб він не загинув. Спеціально для нього побудували два саркофаги, які накрили орган і закрили сцену від залу. У маленьке приміщення провели електрику, дали тепло, зігріваючи інструмент, щоб він міг працювати. Орган має дихати, і фахівці побоювалися, що, набравши через труби будівельного пилу, він задихнеться. Цього не сталося. Сім років Ганна Мокрова примудрялася в тісному приміщенні навіть проводити лекторії для студентів і давати невеликі концерти. На її думку, після капітального ремонту філармонії орган звучить навіть ще краще. Спеціальні пристрої спрямовують звуки в зал.

— Звучання луганського органа дуже шляхетне, насичене, гарне, — каже Ганна. — Мені є з чим порівнювати. Я грала на багатьох інструментах, у тому числі відомих європейських. Чудовий орган у кафедральному соборі в Будапешті. Там п’ять клавіатур. На п’ятому строї доводиться лежати, а перший тримати на колінах. Цікаві історичні органи в Австрії. На них грати — одне задоволення. Один дотик — уже радість. Уявляю, як наш орган міг би звучати в соборі або спеціальному концертному залі, де високий дах чи купол, немає м’яких доріжок і крісел. Де менше комфорту, але більше гарної акустики. Дуже сподіваюся, що в Луганську з’явиться таке приміщення.

П’ять кілограмів нот у... посилці

Ще одне маленьке щастя Ганна одержала від американського органіста. В 90-ті роки, виступаючи в Західній Україні, вона познайомилася з літнім американським туристом, предки якого — вихідці з України. З’ясувалося — він органіст і майстерність Мокрової оцінив за вищим балом. «Чим можу вам допомогти?» — запитав він Ганну. І вона попрохала надіслати ноти. В 90-ті роки твори для органа були великим дефіцитом. Американський колега надіслав Ганні більше тисячі творів. Отаке багатство вона має, охоче ділиться ним з колегами і мріє передати учням.

А учнів у Ганни Мокрової багато. Чи опранують вони мистецтво гри на органі? Адже цей інструмент вимагає багато фізичних і душевних сил, а статки цим можна заробити невеликі. Після відкриття філармонії інтерес до органної музики помітно зріс. Ганна вважає, що великий внесок у популяризацію цього інструмента зробить фестиваль, який планують провести в Луганську. В ньому візьмуть участь музиканти, що грали на луганському органі, люблять його, довго чекали його відродження і мріють зіграти на ньому ще раз. В Україні є чимало гарних авторів, які пишуть спеціально для органа. На думку Ганни, до когорти наших класиків обов’язково потрапить луганський композитор Ганна Ковальова. На прохання Ганни Мокрової вона написала чудовий твір «Кредо». Прем’єра відбулася в Австрії, а потім на презентації органа в Сумах. Зрозуміло, у виконанні Мокрової.

Луганськ.

Фото автора.