Петро Цибенко (КПУ):
Настав момент істини, коли потрібно розставити крапки над
«і», оскільки ситуація в країні фактично некерована. Проте разом з питанням про відставку уряду потрібно ставити питання про імпічмент Президенту. Фракція КПУ наголошує, що Україну як державу доведено до дефолту. А послухавши звіт уряду, можна дійти висновку, що уряд і виборці живуть у різних країнах. Сьогодні очевидно, що запропонована урядом стратегія подолання економічної кризи успішно провалилася. Але в цій ситуації уряд намагається перекласти увесь тягар на простих трудівників. У цій ситуації фракція КПУ підтримає пропозицію щодо відставки уряду.Іван Кириленко (БЮТ)
Воістину мають рацію ті експерти, що стверджують: наша рідна ненька — країна унікальних парадоксів. Скажіть, будь ласка, чи є в світі держава, яка в таких надзвичайних економічних умовах, коли на карту поставлено виживання (і не лише банківської системи чи окремих галузей), має таку роз’єднану політичну еліту і таке запекле протистояння?!
Увесь цивілізований світ нині об’єднав зусилля в боротьбі з новітніми ризиками, загрозами і викликами, і лише в Україні, незважаючи на гучні заклики народу до об’єднання і порозуміння, продовжує наростати цунамі самознищення. В епіцентр стихії буквально кинуто уряд, по суті, єдину робочу конячку у державі.
Заради справедливості — хто буде заперечувати той факт, що за 17 років незалежності ще не було в історії, щоб уряд зазнавав такого безпрецедентного політичного тиску?
Це єдиний український уряд, що вперше в історії держави змушений працювати в умовах повної ізоляції.
Сьогодні ви звинувачуєте уряд і його прем’єра в усіх мислимих і немислимих гріхах і прорахунках, покладаєте відповідальність за все: від роботи райцентрівського ЖЕКу до вибоїни на сільській дорозі.
Будьмо чесними перед людьми: не була б країна напередодні президентських виборів, сиділи б ви тихенько в цьому залі, як руді миші, і дякували Всевишньому, що не вам випала чаша сія.
Працювати треба, а не трагікомедію влаштовувати!
Слава Богу, парламент, нарешті, запрацював. Разом із урядом, об’єднавши зусилля з конструктивними силами, ми зможемо подолати труднощі. Ми здатні це зробити, і ми це зробимо!
Микола Мартиненко (
«НУ—НС»):У час кризи Україні як ніколи необхідна згуртованість політикуму і суспільства.
Натомість ми бачимо загострення політичної боротьби, спроби звести рахунки. Але сьогодні нашим громадянам глибоко байдуже політичне протистояння. Людей хвилює зовсім інше: коливання курсу гривні, кредити, відновлення промисловості, робота, полегшення податкового пресу.
Уряд і парламентська коаліція сформовані, і вони працюють. Я закликаю опозицію не вставляти палки в колеса. Ситуація вимагає від політиків взаєморозуміння і компромісу.
На початку дев’яностих минулого століття модель суспільного консенсусу було успішно використано в Угорщині, Польщі, Чехії. Завдяки укладенню суспільних пактів тут з мінімальними втратами проходили перехідні посттоталітарні періоди.
Україні необхідно врахувати ці уроки історії. Не конфронтація, а консенсус. Не протистояння, а компроміс. Ось єдино можливий шлях, який веде Україну від прірви.
Здається, це очевидні істини. Проте сьогодні з боку Партії регіонів та секретаріату Президента чуємо інші заклики — замість об’єднання зусиль всіх гілок влади говорять про відставку уряду.
Ми всі розуміємо, чому постають питання про недовіру уряду: розпочалася президентська виборча кампанія. В хід ідуть всі засоби. Але заручником цієї війни стала економіка держави — і це в час такої кризи!
Потрібно припинити політичні спекуляції, заспокоїти суспільство. Тому наша фракція підтримала розгляд питання про довіру Кабінету Міністрів. Тому пропоную після голосування по уряду якомога швидше закрити всі політичні питання і всім разом перейти до економіки.
Увесь парламент має стати єдиною командою у боротьбі з економічною кризою. Саме цього від нас чекають виборці.
Олег Зарубінський (Блок Литвина):
— Постійне педалювання і мусування з апокаліптичними нотками теми кризи без адекватної наполегливої роботи всіх, причетних до українського політикуму, всіх, в якому б державному інституті вони не перебували — є проявом чергової реінкарнації в українських політиків духу і стилю поведінки легендарного козака Мамая, який сидить і спостерігає, сидить і спостерігає, а реальної справи як не було, так і немає.
Загралися, панове! Гра в політику для декого стала змістом політики. Замість залізної, монолітної, консолідованої волі, помноженої на каторжну роботу всіх, — інтриги, мишача метушня. Наче в якомусь агонізуючому бункері.
Фракція Блоку Литвина такі речі розцінює як безперспективні й руйнівні. Наразі якнайшвидше варто перегорнути огидну сторінку чвар, образ і словоблуддя. Для всіх достойників попереду вистачить роботи.
Ситуація політичної нестабільності стала вагомим чинником спаду інвестиційної активності як з боку вітчизняних виробників, так і іноземних інвесторів. І це гальмує і гальмуватиме стабілізаційні процеси.
Відсутність просування в напрямі реструктуризації, затримка із створенням базису інституційної інфраструктури, яка орієнтована на забезпечення доступу середнього та малого бізнесу до фінансових, інноваційних та кадрових ресурсів розвитку, призводить до тривалого зниження потенціалу відновлення економічного зростання.
Скорочення кредитування реального сектору негативно впливає на рівень достатності обігових коштів підприємств та організацій, скорочує їх інвестиційні можливості та можливості отримання прибутку.
Блок Литвина за те, щоб сесія, яка позавчора розпочалась, стала сесією оперативних і водночас виважених рішень, сесією конструктиву, злагодженої і ефективної роботи. Суспільство втомилось від руйнівників, суспільство потребує будівничих!
Віктор Янукович (Партія Регіонів):
— У 2005 році ця команда прийшла до влади, коли економіка була на підйомі. Більше 12 відсотків було зростання ВВП. Що ж сталося на першому році? Зростання економіки знизилося більш ніж уп’ятеро! Наприкінці 2005 року зростання ВВП було трішки більше двох відсотків.
Що ми весь час бачили? Виставу, поцілунки, обійми, танці, відвідування інших країн і розповіді про те, як вони перемогли і захопили владу... А що обіцяли виборцям? А виборцям обіцяли з Майдану краще життя.
А у 2007 році чого не вистачало? Працювала коаліція, було зростання економіки 9%. Авантюрним шляхом добилися того, щоб провести дострокові парламентські вибори, зруйнували стабільність в країні.
В черговий раз ви отримали можливість у 2008 році показати всій державі, на що ви здатні. Ви отримали економіку із зростанням близько восьми відсотків. Чим закінчився 2008 рік? Економіка впала до двох відсотків...
Що бачили у 2008 році? Ми бачили те, що було і в 2005-му. Один до одного. Ревальвація гривні, обікрали експортерів. Це було у 2005 році, це було і навесні 2008 року. Але в 2008 році двічі обікрали всю Україну. Спочатку опустили курс долара, а потім зробили девальвацію гривні майже удвічі, прибутки усіх громадян впали удвічі.
Вихід із цієї ситуації один — треба змінювати і Президента, і уряд, і парламент. Повинні бути дострокові вибори — і парламентські, і президентські. А коли вони будуть — я вам скажу так: тоді, коли нас з вами люди винесуть з цього залу. Якщо ми хочемо цього дочекатись, то дочекаємось.
