У матеріалі під такою назвою, опублікованому рік тому, йшлося про понад десятилітню судову тяганину у справі ветерана війни Миколи Івановича Мішина: повернення йому дачної ділянки, будиночка й колодязя, які він побудував власними руками.
За цей тривалий час, як повідомив голова Ялтинського комітету захисту конституційних прав громадян Петро Бажан, безрезультатно промандрувавши кількома судами, справа вкотре відправлена на новий розгляд.
Ветеран не втрачає надії, що судочинці таки почують його аргументи, а не тиражуватимуть буквально під копірку різні попередні рішення багатолітньої давності.
Нині справа нарешті в Апеляційному суді автономії, але судові засідання постійно переносяться. Тож досі невідомо, чим закінчиться ця дванадцятирічна (!) судова епопея зі, здавалося б, дуже простого, з юридичної точки зору, питання: визнання прав М. Мішина на те, що він за свої кошти і власними руками побудував. Усе це встановлено перевіркою прокуратури, і ні одна зі сторін у суді цього не заперечувала.
Та останній суд не визнав право власності ветерана на основі того, що цей будиночок, мовляв, не зареєстровано в БТІ, тобто у Мішина немає на нього права власності.
Сам дідусь пояснює таке багаторічне затягування його справи просто: очевидно, всі учасники цієї судової епопеї чекають, що ветеран просто не доживе до справедливого й законного рішення, адже йому вже невдовзі виповниться 85 років. Але таки обіцяє розчарувати
«гальмувальників», бо вважає цю справу своїм останнім плацдармом, який здавати не збирається — не звик ще з фронту.Крим.
