А саме різницю у віці, яка має бути між усиновлювачем та дитиною, встановлену частиною 2 статті 211 Сімейного кодексу.
Визнаючи положення конституційним, КС виходив з того, що встановлена Сімейним кодексом різниця у віці між усиновлювачем і дитиною є однаково обов’язковою для всіх осіб, які бажають усиновити дитину, і фактично стосується можливості усиновлення дитини певного віку, а тому не порушує конституційного принципу рівності громадян перед законом.
Також КС звернув увагу, що, обґрунтовуючи неконституційність оскаржуваного положення, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини виходить насамперед з інтересів осіб, які бажають усиновити дитину, не враховуючи при цьому пріоритет інтересів усиновлюваних дітей та правових наслідків усиновлення. Усиновлення надає усиновлювачам відповідні права та накладає на них обов’язки щодо всиновленої дитини в такому само обсязі, який мають батьки щодо дитини, а усиновленим дітям — права і обов’язки в такому само обсязі, який мають діти щодо своїх батьків.
