Розмови про високу духовність української душі, про особливу місію України, про українську ментальність (спосіб мислення), в якій ця духовність є обов’язковою складовою частиною, про Божий промисел в історії України тощо — час від часу піднімають хвилю суспільної зацікавленості.
Але чи багато бачимо позитивних практичних наслідків цієї зацікавленості? Чи зроблено належні висновки з розмов про духовність?
Цей матеріал ми присвячуємо темі, яку в першому варіанті можна озаглавити так:
«Бог, ми і духовність у практиці вдосконалення життя суспільства». Починаємо з листа виборця до народного депутата України В. Т. Коржа та його роздумів на цю тему. Чекаємо на відгуки читачів.Відкрийте передмову до Конституції України:
«...усвідомлюючи відповідальність перед Богом...»Пізнаючи оточуюче життя матеріального світу, відкриваючи закони, на яких він стоїть, людина прагне упорядкувати власне життя на підставі цих законів. Тим більше, що всі процеси і явища матеріального світу мають взаємообумовлені функції як системну основу їх існування в цьому світі.
Людина сприймає прояви системності в створенні світу як незаперечний факт, проте заперечує визнати свою причетність до цього факту, вважаючи своє буття за факт випадковий, одномоментний, що знаходиться за межами загальної системи життя.
Якщо визнаємо системність, взаємозв’язки і взаємообумовленості, що організують життя на різних етапах його розвитку, тоді слід визнати й той розум, котрий вибудував ці системи як життєутворюючі й життєпідтримуючі.
Визнаючи Вищий Розум, котрий створив у своєму вияві все суще, що є у сфері свідомості людини і поза нею, пізнаючи закони життя, ми повинні осягнути задум Творця стосовно життя людини. Це потрібно для того, щоб спромогтися вірно визначити мету життя кожної людини і всього суспільства.
Якими словами можемо зазначити свідомість, котра створила це життя? Вона любляча, справедлива, відповідальна, мудра, віддана, безкорислива, працелюбна, дбайлива, дружня і миролюбна.
Чи такою є свідомість людини на даному етапі її розвитку? Безумовно, що ні! Наведені вище високі духовні якості проявляються в людині лише в зародковому стані, вони ще не мають твердої, сталої життєствердної основи в суспільстві.
У своєму реальному вияві людина є егоїстичною, пихатою, жорстокою, користолюбною, брехливою, хитрою, жадібною, заздрісною, недовірливою, похітливою, войовничою, властолюбною, самовдоволеною, зарозумілою, хвалькуватою.
Цей перелік далеко не повний. Всі наведені недосконалості присутні в нашому особистому й суспільному житті, вони сьогодні затребувані в політичній і державній діяльності.
Але людина повинна навчитися творити особисте життя і життя суспільства у відповідності з істинно поставленою метою і на якостях, що виявлені під час створення життя Творцем.
Метою життя кожної людини і всього людства є створення і вдосконалення високих духовних якостей на основі розвитку індивідуальної і суспільної свідомості. Це необхідність, що дана як Закон, виконання котрого приведе людину до об’єднання із Вищим Розумом і продовження життя на тонких планах всесвітнього буття.
Нині нам, українцям, потрібен якісно новий рівень усвідомлення життя і прийняття рішень на його основі. Для цього необхідно поставити духовний розвиток головною метою для кожної особи і суспільства.
Відкрийте передмову до Конституції України:
«Верховна Рада України... усвідомлюючи відповідальність перед Богом...» Отже, людина у своєму розвитку підійшла до моменту свідомого входження в сферу свідомості Бога.З моменту прийняття Конституції пройшло дванадцять років, але суспільство ні на йоту не наблизилося до розуміння справжньої відповідальності перед Богом і не впровадило відповідних перетворень у своє життя. Тому слід визнати, що Бог у суспільстві ще не усвідомлений як найвища свідомість стосовно свідомості людини.
На жаль, наші громадяни ще не сприймають Бога як Творця життя, не допускають Його у своє життя, не усвідомлюють Його, як реальну життєву силу, що незримо присутня в оточуючому світі й у самій людині.
Момент істини в усвідомленні відповідальності перед Богом настане тоді, коли суспільство зрозуміє Його задум стосовно життя людини і свідомо стане на шлях здійснення цього задуму.
Лише тоді в наше життя прийде те зрозуміле, переконливе і повчальне, що відкриє перспективу благого розвитку в духовному єднанні.
Пора вже нарешті зробити висновки з нашої історії.
с. Ланцеве
Запорізької області.
