Тиха смерть під Калинівкою

«Від хлопців у погонах чого завгодно можна чекати»

Під час громадських слухань представникам державного підприємства Міноборони «Українська авіатранспортна компанія» не вдалося переконати присутніх (у залі зібралося майже 300 представників громади) у доцільності проведення таких робіт навіть після того, коли вони відверто назвали небезпечний об’єкт «тихою смертю».

— Ми тільки за те, щоб від нас забрали цю, даруйте на слові, гидоту, — сказав у розмові з кореспондентом «Голосу України» міський голова Калинівки Віктор Кучинський. — Але ж це не бочку вимити. Є відповідні вимоги до роботи з високотоксичним паливом. Дивно, що військові нехтують ними. Люди бояться, щоб якої біди не сталося. Там ракета влучила в будинок, там літак збили з пасажирами — від наших хлопців у погонах чого завгодно можна чекати. Це тільки на словах у них усе гладко.

За словами співрозмовника, компанія не має необхідних дозволів від представників МНС, санстанції, відмовило їй також обласне управління екології. Присутній на слуханнях представник МНС привселюдно заявив, що військові взагалі не пропускають їхніх спеціалістів на територію частини для ознайомлення з ситуацією. «Заочно давати дозвіл ми не збираємося, бо не маємо такого права», — уточнив еменесівець. «У проекті варто було б хоч частково врахувати вирішення проблем жителів військового містечка, — продовжує міський голова. — Будинки військових навіть не обладнані каналізаційною системою, дотепер її заміняють вигрібні ями. У людей нема чистої питної води. Якщо ці питання не вирішити зараз, то з часом вони дістануться міській владі».

Незважаючи на відсутність дозволів названих структур, а також самої громади, військові вже виготовили проект виконання ліквідаційних робіт. «Мені залишили цей документ для ознайомлення», — каже Віктор Кучинський.

Найбільше хвилює людей, як саме проводитимуть ліквідаційні роботи поруч із житловими будинками. До них від складів з цистернами, як кажуть, рукою подати. Недалеко і до райцентру Калинівка. Поруч село Сальник з дачними масивами вінничан. «У разі непередбачуваних ситуацій випари гептилу можуть поширюватися на десятки кілометрів, — каже еколог Іван Гриняк. — Небезпечна хмара накриє не тільки Вінницю, це ж недалеко, всього 20 кілометрів...».

Колишній директор Калинівського машинобудівного заводу розповів про те, як у свій час підприємство передало на зберігання військовим новий тепловоз. «Командир частини вирішив поставити машину у найнадійніше місце, — каже співрозмовник. — Таким був пост біля цистерн з гептилом. Там завжди чергували вартові. Приблизно через місяць, — продовжує співрозмовник, — командир частини терміново запросив мене до себе. Ще під час телефонної розмови не переставав вибачатися. А я не міг зрозуміти — за що? Аж поки не побачив, що сталося з новеньким тепловозом. Фарба на ньому облущилася до самісінького металу. Хоча до вмістилищ з гептилом було не менше 50—60 метрів. Кожна цистерна надійно загерметизована, повторював командир, а випари, виявляється, все одно виходять на поверхню».

— Ніхто нині не знає, в якому стані перебувають гептилові резервуари і наскільки під ними заражений ґрунт, — каже начальник відділу утилізації «Української авіатранспортної компанії» Олександр Щербина. — Ми не приховуємо цього факту від жителів Калинівки і військового містечка. Відверто кажемо: вони сидять на пороховій бочці. Вона може вибухнути без шуму. Це тиха смерть. Тут не треба роздумувати, треба діяти. До того ж, не гаючи часу. Бо ця військова частина, за нашою інформацією, підлягає скороченню. Якщо військові підуть звідси, територіальній громаді доведеться самотужки вирішувати проблему утилізації.

Військові планують нейтралізувати цистерни, а потім вивезти їх. Як пояснив Олександр Щербина, на дні вмістилищ — так звані незливні залишки гептилу. Вони залишилися після того, як випорожнили цистерни. Для нейтралізації залишків планують використати метод, який військові називають «запальничка». Точніше кажучи, технологію випалювання. Виконувати роботи планують на місці зберігання цистерн.

— Цистерни за десятки років просякнуті високотоксичними речовинами, — уточнив співрозмовник, — робота, зрозуміло, дуже відповідальна. Її виконання передбачає не тільки вивезення небезпечних цистерн подалі від населеного пункту. Ми також рекультивуємо ґрунт. Зробимо все так, що на місці їх зберігання можна буде сіяти кукурудзу чи щось інше.

На питання кореспондента «Голосу України»: чи працювали раніше за такою технологією фахівці компанії, пан Щербина відповів: «Ні, не працювали, але це технологія не нова».

— Небезпеку становлять навіть краплі гептилу, — наголошує еколог Іван Гриняк, який у свій час досліджував проблеми гептилу і його негативного впливу на довкілля. — Коли траплялися нештатні ситуації, пов’язані з розгерметизацією цистерн, завжди гинули люди. Смертельним для людини є навіть один вдих випарів гептилу.

— Громада не проти того, щоб почати роботи з утилізації, — додає міський голова Калинівки Віктор Кучинський. — Але тільки після отримання всіх дозволів. Нема чого ховатися від людей з таким «добром». Хоча б фахівців пропустили для обстеження резервуарів, це й був би перший крок до порозуміння між військовими і цивільними у вирішенні проблеми. Поки що військові, як і раніше, ховаються за колючим дротом.

На знімку: яка структура охороняє цистерни із залишками гептилу, її представники відмовилися сказати. Але вони явно не схожі на солдатів строкової служби.

Фото автора.