17 років завідує травматологічним відділенням Золотоніської районної лікарні на Черкащині Володимир Миколайович Сержук. Людина, до якої ніяк не в’яжеться визначення «провінційний лікар», бо саме до нього прагнуть потрапити пацієнти практично з усіх куточків України.

Добра слава розноситься швидко, її не стримують навіть державні кордони: по допомогу до золотоніського травматолога звертаються хворі й із зарубіжжя. Кожен приходить зі своїм болем, зі своєю тривогою. Прощається із словами найщирішої вдячності не тільки за тілесне зцілення, а й за моральну підтримку. «Ми вдячні долі, що звела нас з вами і вашим медперсоналом. У наш складний час бездуховності зустріч із чуйними, добрими людьми, як спалах, залишається незабутньою», — пишуть пацієнти, інколи взагалі вдаючись до поетичної форми.

Робочий день Володимира Миколайовича заповнений до краю: три-шість операцій, обхід, консультації, господарські клопоти — все-таки завідує цілою структурою. Як правило, за таких обставин лікарям не до надмірних сентиментів. Але Володимир Сержук, попри завантаженість, усе-таки знаходить час, щоб не тільки оглянути хворого, а й підбадьорити його, заспокоїти. Це не менш важливо, ніж найефективніші ліки, масаж або й сама операція. Черствість, байдужість до пацієнта, стверджує лікар, у медицині не просто неприйнятні: ці риси — злочин перед професією. З ними можна податися у різники, але не в хірурги.

Встигає — і вважає це принципом — не відставати від новітніх, найпередовіших технологій світової травматології. Артроскопію (оперативне втручання з мінімальним розрізом), до речі, в Золотоніській лікарні почали практикувати ще з 1991 року, нині тут щотижня роблять близько 20 таких операцій. Успішно здійснюють у відділенні й ендопротезування (заміна тазостегнового суглоба), хоча переважно за це беруться столичні й обласні фахівці. Особливості лікування артрозів, нові методики відновлення хрестоподібних зв’язок, інші новітні лікувальні технології Володимир Сержук вивчав у США, Німеччині, Чехії. Свого часу стажувався у Київському НДІ ортопедії та травматології.

Володимир Миколайович, впроваджуючи здобуті знання в щоденну роботу, виступає за реалізацію ще одного позитиву — страхової медицини. «Українці, — каже він, — лікуються здебільшого за власний кошт, а це, по-перше, не всім узагалі доступно, а, по-друге, — відчутний удар по сімейному бюджету тих, хто все-таки вирішує лікуватися. Медицина — взагалі бездонна бочка, тому хоч лікування має бути ефективним, а не просто імітацією допомоги хворому». Володимир Сержук ставиться відповідально до всіх своїх пацієнтів, без орієнтування на статки і чини. Для нього і великий начальник, і бомж — усі рівні перед клятвою Гіппократа.

Поважають Володимира Миколайовича не тільки хворі, а й медперсонал, бо ніколи він не тягне ковдру на себе, завжди готовий поділитися з колегами і досвідом, і знаннями. Адміністрація Золотоніської лікарні нині клопочеться про присвоєння Володимирові Сержуку звання «Заслужений лікар України». Час, кажуть тут, уже давно очевидний факт підкріпити офіційним визнанням: Володимир Миколайович «заслуженого» заслужив...

Фото автора.