На сьогодні стан реального забезпечення законності під час виконання кримінальних покарань та реалізації інших примусових заходів, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, є незамінним показником рівня цивілізованості суспільства та відповідних державних інституцій. Цілком усвідомлюючи це, органи прокуратури України впродовж останніх років вжили рішучих заходів до забезпечення належної реалізації конституційної функції, передбаченої пунктом 4) статті 121 Конституції України.

Ми, виконуючи категоричну вимогу Генерального прокурора України Олександра Івановича Медведька, докорінно змінили критерії оцінки власної діяльності на цьому надважливому напрямі. Сьогодні показником якості роботи прокурора є не кількість внесених актів прокурорського реагування та проведених перевірок, а лише їх ефективність, стан реального впливу прокурорської роботи на забезпечення законності в діяльності піднаглядних установ.

Інформація про дотримання конституційних прав ув’язнених відкрита для суспільства

Насамперед маю підстави запевнити суспільство в тому, що впродовж останніх років з боку персоналу місць виконання кримінальних покарань та реалізації інших примусових заходів майже не допускаються випадки умисного, цілеспрямованого жорстокого поводження з ув’язненими, фізичного насильства чи тим паче застосування до них тортур.

Поодинокі заяви про застосування до ув’язнених та засуджених фізичного насильства, які інколи все ще мають місце, прокурорами перевіряються принципово та неупереджено з прийняттям законних та обґрунтованих процесуальних рішень. Ми відкрили та значно полегшили доступ у місця виконання покарань для журналістів та представників засобів масової інформації, які справді прагнуть установити істину та надати суспільству правдиву інформацію про стан справ у колоніях, слідчих ізоляторах та інших місцях ув’язнення. Більше того, ми запровадили та вдосконалюємо практику проведення прокурорських перевірок із залученням журналістів та правозахисників. Прокурори отримали вказівку про забезпечення неухильного виконання законодавства, яке гарантує суспільству право на одержання достовірної інформації про стан законності та додержання конституційних прав ув’язнених.

Умови тримання ув’язнених — під посиленою увагою прокурорів

Минулого року нам удалося припинити багаторічну незаконну практику тримання іноземців та осіб без громадянства у приймальниках-розподільниках органів внутрішніх справ України для осіб, яких затримано за підозрою у бродяжництві, та у взагалі не пристосованому для тривалого перебування людини сумнозвісному пункті «Павшино» в Закарпатській області. На вимогу Генеральної прокуратури України діяльність пункту «Павшино», яка викликала цілком обґрунтоване обурення з боку національних та іноземних правозахисників, нарешті у 2008 році припинена. Міністерством внутрішніх справ на нашу вимогу розпочато створення та облаштування передбачених законом пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні. Сьогодні вже функціонують дві такі установи в Чернігівській та Волинській областях. Цього, звісно, замало, тож прокурори і в подальшому не мають жодних підстав для самозаспокоєння.

У зоні посиленої уваги прокурорів останніми роками перебуває питання забезпечення додержання органами внутрішніх справ України вимог закону в частині створення належних умов тримання ув’язнених в ізоляторах тимчасового тримання, кімнатах для доставлених міських та районних підрозділів, приймальниках-розподільниках. За результатами проведених перевірок прокурори були змушені вдатися до внесення приписів про невідкладне зупинення діяльності зазначених установ. Лише так нам удалося переконати Міністерство внутрішніх справ України в необхідності термінового вжиття належних заходів, спрямованих на приведення зазначених установ та приміщень у відповідність з елементарними санітарно-побутовими вимогами.

За офіційним повідомленням міністра внутрішніх справ України, за наслідками розгляду керівництвом міністерства актів реагування прокурорів усіх рівнів уже сьогодні приведено у придатний до використання за призначенням стан понад 300 спеціальних установ та приміщень органів внутрішніх справ України.

Загалом зазначу, що лише в минулому 2008 році прокурори звільнили з місць виконання кримінальних покарань та відповідних установ органів внутрішніх справ понад 240 осіб, які утримувалися там усупереч вимогам закону. На вимогу прокурорів до відповідальності притягнуто понад 10 тисяч службових осіб кримінально-виконавчої системи та органів внутрішніх справ. Прокурорами під час здійснення нагляду на цій ділянці порушено 390 кримінальних справ. Напевно, не зайво буде нагадати, що безпосереднє здійснення нагляду за додержанням законів на цьому напрямі здійснюють трохи більш як 220 прокурорських працівників в усій державі. Тож для об’єктивності в оцінці інтенсивності та якості роботи наших прокурорів я пропоную порівняти цю цифру з деякима іншими, які характеризують обсяги наглядової роботи. Так, минулого року в понад двох тисячах місць тримання затриманих та спеціальних установах Міністерства внутрішніх справ України тримали понад 700 тисяч громадян, затриманих або взятих під варту за вчинення адміністративних правопорушень і злочинів.

Позитивні зрушення — не привід для самозаспокоєння прокурорів

Забезпечення законності під час виконання кримінальних покарань та реалізації інших примусових заходів потребує та в подальшому потребуватиме від прокурорів дуже інтенсивної праці та зразкової професійної майстерності. Саме тому керівництво Генеральної прокуратури України та очолюване мною управління багато уваги приділяють належному кадровому забезпеченню, активно співпрацюють з відповідною кафедрою Національної академії прокуратури України в підвищенні професійної майстерності прокурорів.

Аналізуючи стан законності та додержання конституційних прав громадян, підданих кримінальним покаранням або іншим примусовим заходам, пов’язаним з обмеженням їх особистої свободи, та констатуючи наявність певної позитивної динаміки, слід відзначити, що стан справ залишається ще дуже далеким від ідеального. Декілька характерних прикладів.

Прокурорські перевірки засвідчили, що Державним департаментом України з питань виконання покарань не забезпечується одне з найважливіших, передбачене статтею 40 Конституції України та статтею 1 Закону України «Про звернення громадян», право ув’язнених і засуджених на звернення до органів державної влади та суду. Поширеного характеру набули порушення вимог частини 1 статті 7 Закону України «Про звернення громадян» щодо обов’язкового прийняття та своєчасної реєстрації звернень. Навіть в управлінні охорони здоров’я самого Держдепартаменту було виявлено прихованими від обліку 13 звернень, які понад сім місяців не розглянуті та не вирішені по суті. Особистий прийом громадян та засуджених в органах та установах кримінально-виконавчої системи здійснюється з порушенням вимог законодавства про звернення. Природно, що за таких умов засуджені фактично позбавляються можливості ефективного та вчасного захисту свого порушеного права.

Державним департаментом України з питань виконання покарань не повною мірою виконуються вимоги статей 115—116 Кримінально-виконавчого кодексу України та статті 11 Закону України «Про попереднє ув’язнення» щодо забезпечення належного матеріально-побутового та медико-санітарного обслуговування ув’язнених і засуджених. У переважній більшості виправних установ, лікувальних закладів та слідчих ізоляторів житлово-побутові умови не відповідають протиепідемічним та санітарно-гігієнічним правилам. Проведені нами перевірки засвідчують, що порушення вимог чинного законодавства під час перебування громадян у слідчих ізоляторах продовжують мати поширений характер.

За загального зниження середньомісячного числа осіб в установах попереднього ув’язнення продовжується переповнення Донецького, Київського, Одеського, Сімферопольського, Харківського, Херсонського та деяких інших слідчих ізоляторів. Водночас в деяких дільницях слідчих ізоляторів на території виправних установ за наявності 950 місць (станом на 01.05.2008 р.) тримали лише 64 ув’язнених. Майже половина дільниць слідчих ізоляторів залишається порожня. Переповнення слідчих ізоляторів негативно впливає на забезпечення ув’язнених індивідуальними спальними місцями, дотримання встановленої законом площі на одного ув’язненого та вимог щодо роздільного тримання різних категорій узятих під варту осіб. Тим самим порушуються вимоги статей 4, 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», статей 7—9, 11 Закону України «Про попереднє ув’язнення».

Значного поширення набули порушення законності і під час виконання кримінальних покарань, не пов’язаних із позбавленням волі.

Неприпустимим є стан законності під час звернення до виконання постанов суду про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням. Так, наприкінці 2008 року перевірками прокурорів лише в Херсонській області виявлено, що протягом 2007—2008 років із 274 засуджених, яким судами було скасовано випробувальний термін, 62 так і не були направлені для відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі.

Незважаючи на вжиті нами раніше рішучі заходи, ще не викоренено ганебну практику тримання громадян у кімнатах для доставлених чергових частин міськрайорганів внутрішніх справ більш як 3 години і навіть понад добу, чим порушуються вимоги статей 261, 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення, пункту 5 статті 11 Закону України «Про міліцію». Лише протягом минулого року в таких кімнатах понад

3 години загалом тримали більш як 60 тисяч осіб. Ці порушення поширені у Вінницькій, Донецькій, Житомирській, Київській, Одеській, Полтавській, Херсонській, Черкаській, Чернігівській областях та м. Києві.

Продовжують допускатися випадки незаконного та необґрунтованого поміщення громадян до приймальників-розподільників органів внутрішніх справ для осіб, затриманих за підозрою у бродяжництві. Зокрема, Генеральною прокуратурою України такі факти виявлено в Житомирській області.

Попри вжиті Міністерством внутрішніх справ заходи щодо приведення у відповідність до чинного законодавства та міжнародних зобов’язань держави ізоляторів тимчасового тримання, велика їх кількість ще розміщена у непристосованих для використання за призначенням приміщеннях. Камери не обладнані індивідуальними спальними місцями, водопостачанням та каналізацією. Такий стан зберігається в ізоляторах тимчасового тримання міськрайвідділів органів внутрішніх справ АР Крим, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Львівської, Одеської, Сумської, Хмельницької, Херсонської та Черкаської областей.

У діяльності ізоляторів тимчасового тримання, приймальників-розподільників та інших спеціальних приміщень органів внутрішніх справ мають місце порушення вимог статті 26 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та статті 33 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» щодо дотримання санітарно-протиепідемічного режиму, умов ізоляції хворих на активну форму туберкульозу, СНІД та інші інфекційні захворювання. Порушуючи статтю 49 Конституції України, пункт 24 статті 10 Закону України «Про міліцію», статтю 7 Основ законодавства України про охорону здоров’я працівники органів внутрішніх справ не завжди вчасно надають затриманим особам невідкладну медичну допомогу та направляють хворих до відповідного територіального медичного закладу для отримання відповідного лікування.

На превеликий жаль, перелік проблем та порушень законності, якими характеризується стан справ в установах виконання покарань та реалізації інших примусових заходів, може бути продовжений.

А це означає лише одне — у нас немає жодних підстав для хоча б найменшого зниження якості, принциповості чи професійності прокурорського нагляду на цій ділянці. Тож і поточного року керівництвом Генеральної прокуратури України перед прокурорами регіонів поставлено чітке завдання: додержання конституційних прав і свобод громадян під час виконання кримінальних покарань та реалізації інших примусових заходів тримати під особистим контролем та нести особисту відповідальність за стан справ. Упевнений, що лише такий підхід до організації роботи прокурорів дасть змогу розраховувати на досягнення відчутних позитивних результатів.

Валентин НЕДІЛЬКО,начальник управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та інших примусових заходів Генеральної прокуратури України,заслужений юрист України, старший радник юстиції.