Еллінізація чи українізація?

У попередніх публікаціях «Христос і Нефертіті» (15.10.08 р.), «Христос — жрець Аполлона» (03.12.08 р.), «Скіфсько-еллінський пантеон: Геракл і Арес» (17.12.08 р.) ми вже наводили переконливі факти, що свідчать про зародження глобальної цивілізації на території прадавньої України, звідки вона поширилась по планеті.Сьогодні ми продовжимо спростовувати міфи так званої «всесвітньої історії», сфабрикованої за технологіями Мойсея, Соломона та Юстиніана їхніми західноєвропейськими правонаступниками — фахівцями з інформаційних спецоперацій у ХVІІ—XІХ століттях н. е.

Відомий дослідник стародавньої української цивілізації з Одещини П. Гарачук у своїй книжці «Мимо острова Буяна» (Ананьїв, 2001) замислився: «...Як таке могло статися, що всі античні філософи, поети та письменники світу творили у Греції?»...

Замислився, дослідив і знайшов аргументовану відповідь: насправді то були зовсім не греки, а предки українців — скіфи/арії, котрі принесли свою матеріальну й духовну культуру з берегів Причорномор’я на береги Середземномор’я... Довів він також, що Троя насправді розташовується там, де «німці» намалювали археологічну Ольвію...

І в цьому зв’язку зовсім інакше прочитуються слова Геродота, котрий не знав у Греції «жодного видатного філософа, який не був би скіфом». Але перед тим розглянемо географію розселення арійських племен у ті «доісторичні» часи.

Українське Трипілля (VІ—ІІІ тис. до н. е.), його античні діаспори і сучасність

Представники багатьох наук довели, що українська Трипільська цивілізація є материнською по відношенню до археологічних культур Анатолії (Троя), Сирії, Кипру, Сардинії, Греції та Єгипту.

Зокрема, археологи та історики (В. Клочко, Ю. Шилов, В. Церен та ін.) зробили свої висновки на основі порівняльного аналізу численних археологічних артефактів (зразків зброї, гончарних виробів, архітектури, способів поховань тощо).

Філологи і релігієзнавці (А. Кифішин, В. Мойсеєнко, С. Піддубний та ін.) знайшли докази цій гіпотезі в царині міфології та мовознавства.

Підтверджується ця теза й результатами роботи американського вченого А. Кемпа, котрий накреслив на основі археологічних та історичних матеріалів карту першого глобального розселення нордичної (білої) раси з території України починаючи із VІ тисячоліття до н. е.

Показово, що висновки цього американського дослідника щодо дати першого глобального розселення людства корелюються з висновками українського вченого В. Мойсеєнка, котрий довів, що перший Всесвітній потоп (відображений згодом у міфах Шумеру/Сумеру/Самари і перенесений з них у Біблію) стався в районі Чорного моря приблизно в середині VІ тисячоліття до н. е. І це стихійне лихо й спонукало людей до активного розселення в усі боки тогочасної Ойкумени.

З карти А. Кемпа (мал. 1) ми можемо побачити, що наші пращури кількома переселенськими хвилями взяли в ті далекі часи під свій контроль практично всю Західну Європу, Азію і Північну Африку.

І справді, якщо порівняти українську Трипільську цивілізацію (VІ—ІІІ тис. до н. е.) із найдавнішими цивілізаціями світу, то вони дійсно видаються значно молодшими:

— Шумерська, Егейська, Єгипетська (ІІІ тис. до н. е.);

— Еламська, Індуська, Давньокитайська, Іранська, Арабська, Етруська, Еллінська (ІІ тис. до н. е.);

— Римська, Майянська (І тис.до н. е.).

І тут, власне кажучи, немає чого дивуватися. Аналіз доісторичних еллінських та римських карт показав, що після українського Трипілля (VІ—ІІІ тис. до н. е.) в Азії, Африці та Європі з часом з’явилося декілька міст з аналогічною назвою — Триполіс: Каппадокія (І ст.), Фінікія (І—ІІ ст.), Лівія (ХІІ ст.), Мальта (ХІІІ ст.), а в Індії — цілий штат (держава) — Трипур.

Олімпіада в Сочі пройде на споконвічно українських землях

Факти — річ уперта. Щодо цього варто подивитися на карту етнічних українських земель, яка була надрукована в Лондоні у 1935 році британським дослідником Ланселотом Лоутоном (мал. 2).

З цієї карти видно, що більш як третина території сучасної Польщі, частина Словаччини, Румунії, Молдови та Росії мала б належати нині Україні!

Деякі політики, які заявляють, що «Й. Сталін з барського плеча прирізав Україні декілька західних областей», подивившись на цю карту, можуть собі прикусити язика.

Причиною цього є той непереборний факт, що фактично комуністичний режим СРСР «здав» полякам приблизно 20 відсотків українських земель. Майже такий само шмат землі відійшов і Російській Федерації.

Така ось історична правда українського питання в контексті пакту «Ріббентропа—Молотова» та секретних карт, що малювалися фашистами і комуністами за спиною українського народу напередодні Другої світової війни!

Росії нарешті час припинити спекулювати на кримському питанні, оскільки їй нині зовсім несправедливо належать такі споконвічні українські землі, як Курська, Воронезька, Ростовська області, Краснодарський і Ставропольський краї — п’ять високорозвинених і благодатних областей із 89 суб’єктів сучасної Російської Федерації!

Це, звичайно, вже історія, й сьогодні не варто висувати територіальні претензії до наших сусідів, але українським політикам і дипломатам слід було б частіше використовувати відповідні аргументи в діалозі та політичних дискусіях із лідерами сусідніх країн.

Еллада-1 (Україна). Роксолани=царські скіфи?

Як свідчить безліч археологічних та історичних фактів, еллінська цивілізація загалом є дочірньою по відношенню до глобальної української цивілізації (Мезин — Кам’яна Могила — Трипіліада). Це, зокрема, свого часу підтверджував історик Йордан (книга «Про походження готів», VІ ст. н. е.).

Посилаючись на античного історика Аблабія, він писав, що слово еллін походить від грецького слова «ele» — болото, лук. Так їх називали тому, що згаданий етнос на початку проживав (і проживає нині) на болотистих землях Меотіди, тобто Приазов’я. (Загальновідомо, що в гірській країні Греції з болотами якось не склалося.)

Водночас варто було б додатково дослідити й гіпотезу П. Гарачука, котрий робить акцент на Богові грози Ілові, котрий згодом трансформувався в Зевса, а потім став Ілією.

Між іншим, і головний Бог мусульман Аллах (VІІ ст. н. е.) спочатку звався Аль-Ілах. На нашу думку, ця версія теж має право на своє відпрацювання, оскільки семітська (арабсько-єврейська) цивілізація (ІІ тис. до н. е.) виникла на кордоні Африки (Єгипет) та Малої Азії (Туреччина, Ірак, Іран, Афганістан), де скіфські/арійські племена тривалий час були елітою тамтешніх держав і сповідували, звісно, серед інших і культ Бога грози Іла (в Індії він звався Варуна).

Нагадаємо лише, що троянці-теукри заснували в Анатолії Троаду (ІІІ тис. до н. е.), країна Персія/Іран у ІІ тисячолітті до н. е. називалася Аріан й її очолювали в ранньодинастійний період царі Кеяніди (Кияни?). Усі наступні династії (цар Дарій та ін.) теж обов’язково декларували своє арійське походження.

Сусідні до Ірану країни — арійська Індія та Афганістан звалася відповідно Ар’яВарта (Варта Аріїв?) та Арія.

Тут, до речі, варто було б переглянути й тлумачення назви одного з достатньо войовничих українських племен, що звалися роксолани.

На нашу думку, це може бути сенсаційним поворотом у наших історичних розвідках, якщо подивитися на них, як на рекс-еллінів (rex латиною означає цар). Отже, напрошується розшифровка: царські елліни.

А якщо ми згадаємо Геродота і його царських скіфів, додамо до цього, що скіфи/арії фактично еллінізували у ІІ—І тисячоліттях до н. е. територію сучасної Греції, то в нас є всі підстави вивести рівняння: роксолани=царські скіфи...

У цьому ж контексті, очевидно, варто було переглянути й ідентифікацію деякими вченими аланів як предків сучасних осетинів. Найправдивіший вигляд має версія, що алани — ті самі елліни.

А гірські осетини навряд чи могли здійснювати свої походи на території скіфів/аріїв, що окупували практично всі доступні їхнім кінним арміям землі Євразії.

Діаспори української Еллади. Біблійні «морські народи»

Разом з еллінами/лужичами переселялись до Середземномор’я такі арійські племена, як лелеги/пеласги, скіфи/дорійці, етеокритяни/теукри, етруски/тірсени та інші, що входили до об’єднання біблійних (за єгипетськими та єврейськими джерелами) «морських народів».

Філолог С. Губерначук засвідчив, що культ лелеки розвинувся у нас ще Трипільської доби, а нині «...в деяких районах Полтавщини лелеку називають лелега, тобто так, як називали себе пелазги». А його колега А. Поправко довів, що мова лелегів/пеласгів, яка є на цей момент найдавнішою історичною (зафіксованою письмово) мовою Європи, дуже наближена до сучасної української мови.

До речі, Геродот стверджував, що греки-ахейці, або іонійці, «спочатку були пеласгійського походження» і що «до свого об’єднання з пеласгами елліни були нечисленні».

З ним солідаризувалася й З. Рагозіна, яка на початку ХХ століття писала, що елліни «походили від найдавнішого кореня — пелазгів» і поділялися на ахейців, іонійців і дорійців — «геніальних майстрів військової справи».

З огляду на сказане вище вже не дивують слова античних істориків Фукідіда і Діонісія Галікарнаського, котрі писали, що пеласги («лелеги» грецькою) з’явилися у Греції (як і в Єгипті) у ІV—ІІІ тисячоліттях до н. е.

Гомер, автор славнозвісної «Одіссеї», теж свідчив, що на Криті разом з етеокритянами/теукрами, кидонами, ахейцями і дорійцями в місті Кноссі проживали й пеласги.

Аналогічні висновки опублікував у Софії й болгарський учений М. Будимир: «Пеласги або племена, споріднені ним у мовному відношенні, займали райони Фінікії, Палестини, Криту, Кіпру, Еллади і Малої Азії».

Із книжки З. Рагозіної «Історія Мідії, другого Вавилонського царства та виникнення Перської держави» (1903 р.) ми можемо дізнатися, що римляни називали арейців «грецьким плем’ям пеласгійського походження».

А з будь-якого словника латинської мови ми дізнаємося, що римляни своїх літописних предків троянців називали теукри (Teucrі). Це авторитетно підтвердить і провідний історик Римської імперії Тит Лівій, котрий розповів, як троянці на чолі з «моторним парубком» Енеєм прибули до Італії і згодом заснували там місто Рим.

Енциклопедичний словник Ф. Брокгауза та І. Ефрона (1893 р.) нам засвідчить, що дорійці проживали в Малій Азії (Карії) та на островах Кос, Родос, Калімна і Карпати! І що, за даними німецького історика О. Мюллера (1844 р.), «найрізкіше виразився характер дорійського племені в Спарті».

Підтверджує це, за словами Геродота, і перський цар Дарій (з арійського роду Куруш), котрий вважав малоазійських і причорноморських еллінів родичами: «І ті, й інші — один народ».

Історик Павсаній Перієгет (ІІ ст. н. е.), до речі, свідчив про перенесення з Тавриди (Еллада-1) до Греції (Еллада-2) релігійних культів: «Місце, яке іменують Лімнеєм (у Спарті. — В.Б.), є храмом Артеміди Ортії (ця Богиня була сестрою-близнючкою Бога Аполлона. — В.Б.). Тут є її дерев’яне зображення... Воно було перенесено в їхнє місто Орестом, який тут і царював...».

Зафіксуємо собі західноукраїнське ім’я спартанського царя Ореста (що прибув до Спарти з Криму) і візьмемо до уваги, що Евріпід, чи не найвідоміший античний драматург, одну із своїх п’єс теж «чомусь» назвав «Орест»...

Загалом ураховуючи, що головним божеством скіфів/аріїв (і спартанців) був Бог війни Арес, стає зрозуміло, звідки взялося «грецьке» слово аристократія. Цілком логічним є його тлумачення, як влада скіфсько-арійського Бога Ареса (кратос грецькою означає влада).

Отже, багато таких собі «випадковостей» — назви племен (доряни/дорійці, арейці), спорідненість релігійних культів (Аполлона, Артеміди, Лікейського Пана), «дивні» збіги імен богів (Пан) та царів (Орест), географічних назв (Доріда, Карія, Карпати), однотипність зброї — наводять нас на думку, що цивілізація Грецької Еллади насправді є результатом суспільно-культурних впливів скіфів/аріїв, котрі перенесли так званий античний світ з України в Середземномор’я.

І це багато що пояснює в тенденціях розвитку глобальної цивілізації людства, її арієзації (VІ—ІІІ тис. до н. е.) та еллінізації (ІІ—І тис. до н. е.) праукраїнськими скіфськими/арійськими племенами в так звані «доісторичні» часи.

ВАЛЕРІЙ БЕБИК,професор, проректор Університету «Україна», голова Всеукраїнської асоціації політичних наук.

Мал. 1. Карта розселення нордичної раси з території України (Artur Camp. March of the Tіtans. A Hіstory of the Whіte Race. — USA, Ostara Publіcatіons, 1999).