І риба гидка. І тости нещирі. І рішення синтетичні

Газовий конфлікт з російським «Газпромом» поєднав інтереси України і Євросоюзу — про шлюб за контрактом.

Промисловість перевиконала план з відрахувань до держбюджету — про можливості, які не збігаються з бажаннями.

Сон січневої ночі

Пам’ятаєте, один кіногерой обурився: «Яка бридота, ваша заливна риба!» Те саме висловив у парламенті перший заступник глави Нацбанку Анатолій Шаповалов на адресу уряду, маючи на увазі теперішню дистрофію внутрішнього ринку. Чиста правда. Соціальний популізм, законсервовані структурні та податкові реформи, бюджетне марнотратство гальмували його розбудову, за що питати з уряду. Але стрімке падіння курсу, окрім іншого, ще й наслідок політики «дорогих грошей», яку сповідував Нацбанк, сидячи на штучно «прив’язаній» гривні до долара США. Ще й результат формальних підходів до банківського нагляду, що обернулося згубними боргами в корпоративному секторі, а в січні — образливим скепсисом рейтингових агентств стосовно платоспроможності наших комбанків. Нагадаю, агентство «Фіч» заявило про реально можливий або ймовірний дефолт банку «Надра», ВіЕйБіБанку, Кредитпромбанку, Укргазбанку, Родовідбанку та погіршило прогнозні очікування ще низки фінансових установ. Утім, послухати банкірів, то якість їхніх активів цілком задовільна, а рейтингові прогнози — з душком. То, може, це людям наснилося, що банкомати не видають готівки, а касири відмовляють у закритті депозитів? Еге ж, бо Анатолій Шаповалов твердить, що Нацбанк не встановлював жодних заборон і валютний ринок лібералізовано, як обіцяли МВФ. Тоді, виходить, що сплять і брокери на фондовому ринку, і насправді банківські активи безнадійно не дешевшали. І вочевидь усі ми спимо, якщо вважаємо, що Нацбанк грубо порушує норми законодавства, відмежовуючи внутрішнє валютне кредитування від зовнішньої торгівлі. Одна нещирість породжує іншу. Як казав сатирик, і риба ваша нафарширована, і тости ваші нещирі. Але про тости нижче. Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко механізм відсторонення глави НБУ Володимира Стельмаха від посади також назвала «синтетичним рішенням» БЮТ. Ще б пак, конституційним його не назвеш і політично вмотивованим назвати важко. Але з огляду на те, що лев недоотримує м’яса, інакше кажучи, реальний сектор економіки — грошей на розвиток, зважаючи на те, що банківська система втрачає свої пасиви більш стрімко, ніж скорочуються активи, то це цілком зрозуміле рішення, яке, втім, нічого не вирішує. Як постріл «Аврори».

Тепер про тости. Я про них згадую, щойно чую Прем’єр-міністра Юлію Тимошенко. Будь-яке її слово — це вже початок тосту. Згадайте хоча б оцінку газових домовленостей у Москві — перемога! Поза тим перемоги не могло бути в принципі. На заваді стояли ультимативні вимоги європейців, амбіції «Газпрому», ще вологі чорнила на скасованій ставці транзиту до 2011-го, спірні права на ресурс у підземних сховищах, зрештою, дорога нафта, яка тримала формулу ціни на газ для України. Політичних дивідендів росіяни не здобули жодних — дискредитувати Україну як транзитера в очах світової громадськості не вийшло. Тому топ-менеджерів місяця шукати варто в НАК «Нафтогаз України», який спромігся під час газової блокади з боку «Газпрому» постачати газ і європейцям, і підприємствам на сході країни. Західні спостерігачі підтвердили, що жодного кубометра газу несанкціоновано не вилучалося. З «Газпрому» прийшла звістка, що всі боргові претензії знято. Проте говорити про перемогу означає лукавити. Секретаріат Президента дав негативну оцінку домовленостям, посипавши цифрами: мовляв, і риба бридка, і тости нещирі, і рішення синтетичні. Поза тим спростувати очевидне неможливо. Перебіг і фінал газового конфлікту перетворили Україну і Євросоюз з декларативних на реальних союзників. Про це свідчать заяви європейців про готовність інвестувати капітал у розвиток української газотранспортної системи і намір провести спеціальну конференцію з цього приводу.

Не менш важливе й інше. Довгостроковий контракт з росіянами на постачання газу Україні за формульною схемою усуває привід щороку нас шантажувати. І ринковою привезену з Москви формулу не назвеш. Зрештою, не такі вже наївні переговорники, щоб вважати форс-мажорний контракт на постачання газу глобальної кризи більш дієвим за попередні, які, нагадаю, не витримували випробувань часом і політикою. Юристи секретаріату Президента вже витягли «з рукава» останнього козиря, оскільки будь-який контракт, укладений між компаніями (у даному разі між «Газпромом» і НАК «Нафтогаз України») можна оскаржити в міжнародному суді як такий, що нерівноправний і суперечить міждержавним домовленостям у попередні роки.

Ціна мовчазної промисловості

Як на мене, від осені на нас чатує набагато серйозніша загроза — нестримне падіння валового суспільного продукту, спричинене внутрішньою глобальною кризою споживання. В Інтернеті зачитуються начебто доповідною міністра фінансів Віктора Пинзеника на ім’я Прем’єр-міністра. Начебто, бо секретаріат Кабінету Міністрів від його імені розцінив появу цього документа як провокацію. Знову про рибу. Прочитав. Автор складає ціну стагнації у промисловості на вже відомих фактах — дивно, хоч і нічого дивного. Загриміло ВВП у листопаді — і це створило реальну загрозу життєдіяльності країни. Зупинилися грошові потоки через проблеми в банках — почали зростати затовареність на виробництві й дефіцит у торгівлі. А скорочення споживання енергоресурсів потягло за собою перші проблеми у вугільній та інфраструктурних галузях — в енергетиці та на транспорті. Всі шишки падають на держбюджет. Якщо торік середня зарплата зросла на 18,6 відсотка, то пенсія (до грудня 2007 року) — на 49! З чого її платити? І де брати кошти на заробітні плати бюджетникам?

Тости, тости... Всім очевидно, що прогнозний розмір ВВП минулого року був завищений (тобто такий, що базувався на мильних бульках — С. В.), стверджується у начебто доповідній. І такий пасаж: «Можна скільки завгодно «поліпшувати» макроекономічний прогноз і додавати доходи бюджету — це нереальні доходи. Ними людей не нагодуєш». А хіба не так?

Надходження у загальний фонд держбюджету за п’ять днів до кінця місяця становило мізерні 4,23 мільярда гривень, або 44,5 відсотка від планових призначень. Однак, за словами головного податківця країни Сергія Буряка, підрахунок був неточний, його відомству вдалося перевиконати план із залучення податків. Поза тим це не спростовує припущення, що главу Нацбанку «прибирають» для того, щоб дістатися до «друкарського верстата». Але тиражувати грошові знаки без товарного покриття означає повертати країну в гіперінфляцію. І, зрештою, неважливо, хто це робить — Стельмах чи Тимошенко, і в ім’я чого — порятунку комбанків чи пенсіонерів, які отримують по 20—30 тисяч гривень на місяць. Адже покривати державні борги чи корпоративні, прикриваючись цінними паперами, коли з банків спостерігається відтік депозитів, а виробництво зупиняється, означає здійснювати непряму емісію нічого не вартих грошей. Хоч як там є, а реальну ціну мовчання промисловості складатимуть уже цього тижня законодавці.

Ну, то як вам заливна риба?

Мал. Михайла САЧКА.