Свій 100-літній ювілей Григорій Юхимович Тихонов відсвяткував буквально напередодні Нового року, 18 грудня, і в обстановці надто екстравагантній — у лазні. Незважаючи на багато років, цей доволі жвавий як для його віку дідок вирішив не зраджувати давні звички і дозволив себе з нагоди такої чудової дати відстьобати дубовим віником, що зазвичай з осені заготовляє сам. Ну а потім, як і водиться, посидів з чоловіками за склянкою холодненького домашнього вина.

Очевидці цього застілля стверджують, що був Григорій Юхимович надзвичайно бадьорий, у гарному настрої і гуморі, та й випив чимало — з півлітра, чим так здивував банщика, що той клятвено пообіцяв зустрічати його завжди як найдорожчого гостя і грошей за послуги ніколи не брати. Додому, звісно, дідусь добрався самостійно, своїм ходом, а ранком з лопатою вже чистив навколо будинку сніг, який щойно випав.

А взагалі дід Григорій ні вином, ні іншими міцними напоями ніколи не захоплювався. Розслабився трохи лише з особливої, виняткової нагоди. А так усе життя, каже, не було коли дурницями займатися, доводилося дуже багато працювати, сім’ю годувати, тримати дім у достатку.

Скільки себе пам’ятає — весь час у роботі. Дорослим став у 12 років. Спочатку наймитував, потім учився столярного ремесла, до Другої світової працював за фахом. Війна круто змінила його життя, з першого й до останнього дня на фронті, а потім ще багато років мотався по країні, відбудовував зруйноване господарство. Там і познайомився з Поліною Іванівною, котра стала його дружиною. В рідні курські місця не повернувся, прижився в Харкові. Разом з дружиною виховали дочку Тому, нині вже Тамару Григорівну. Дружина, на жаль, не дожила до такого чудового дня в житті свого чоловіка. Але поруч з ним тепер ще й онука — Олександра. А за кадром залишився її тато, якого Григорій Юхимович відрекомендував не інакше як «зять Олег, який мені рідніший за сина».

Ще у 80 років Григорій Юхимович ходив на роботу. Але невдовзі вирішив, що сили вже не ті, тож не варто в молодих плутатися під ногами. Але до останнього часу постійно трудився у дворі, знову ж у столярній справі. А торік навіть сам город скопав.

Секрет довголіття одного із найстаріших довгожителів Харківщини простий — праця. А ще, каже, щоб життя не було таким прозаїчним, треба вміти його скрашувати, приносити радість рідним і близьким людям і тим самим відпочивати душею. Григорій Юхимович завжди був завзятим мисливцем і рибалкою. Без дичини й улову ніколи не повертався. І родина завжди сита, і де ще так відпочинеш, заспокоїш виснажену душу, як не на лоні природи.

Він дуже радий, що може підняти келих за життя, за щастя кожного з нас у новому 2006 році, бажає всім нам міцного здоров’я і щастя. І дожити, щонайменше, до його 100 років.

Харків.