В одному із сюжетів київського телебачення розповідалося про побутову драму: жінка поклала отруту для щурів у їжу й «пригостила» нею чотирьох собак, яких з покинутих кимось цуценят виростила її сусідка. Та, побачивши трупи улюбленців, мало не померла від серцевого нападу...

Ця історія спала на думку у зв’язку з іншою, що сталась у Берлінському зоопарку: про біле ведмежа, від якого відразу після появи на світ відмовилася мати-ведмедиха. Два роки тому вона привела двійню. Одне звірятко померло враз, а друге — вагою лише 850 грамів — було кволе, безнадійно хворе й майже сліпе.

«Тато» Томас

За правилами, співробітники зоопарку мали усипити ведмедика. Що вимагали також активісти товариства із захисту тварин. Аргументували тим, що коли сама мати відмовилася від дитяти, то це означає, що з ним не все гаразд, і його логічна смерть буде результатом природного відбору. Зоологи, які його рятують, порушують природний хід подій: вирощений людиною, він ніколи не стане справжнім ведмедем-хижаком, не виживе в умовах дикої природи. Ведмедика захистив доглядач тварин Томас Дьорфляйн, а потім і мешканці Берліна, на гербі якого зображений ведмідь. Томас дав ведмедику смішне ім’я — Кнут, годував його з пляшечки, робив масажі, а за колискові взяв пісні Елвіса Преслі.

Про зворушливу історію порятунку Кнута написали німецькі й світові ЗМІ, які друкували фото іграшкового білого й пухнастого ведмедика з чорними очима-гудзиками, які ніби запитували: «Хіба мене можна не любити?».

Товарний знак

Так Кнут і його «тато» Томас стали зірками, а Берлін і всю країну уразила «кнутоманія»: Німеччина, побачивши ведмедика, втратила розум, потік відвідувачів зоопарку зріс у сотні тисяч разів, а в повітрі зависло обожнювання: «Кнут іст гут!» Так Кнут став не просто ведмедем, а символом Берліна. За два роки понад половину з однієї тисячі новонароджених берлінців батьки назвали його іменем.

Ведмедик швидко призвичаївся позувати перед об’єктивами. Коли його життя показували по телевізору в прямому ефірі спеціально створеної для нього програми «Привіт, ведмедю!», Німеччина обливалася сльозами зворушення...

Замилування замилуванням, а адміністрація зоопарку швидко збагнула вигоду від такого пожильця, розгорнувши справжню індустрію на його «портретах», запатентувавши Кнута як товарний знак. Уже продано мільйони іграшкових ведмежат, футболок, листівок, календарів, чашок, тарілок, ласощів та інших виробів із зображенням Кнута, а попит не зменшується. Голівуд зняв про нього фільм, його портрети прикрасили обкладинки журналів, а для дітей зняли телесеріал «Кнут — полярний ведмедик». У суспільстві про нього часом говорять більше, ніж про футбол. Виручка від пожертв, продажу сувенірів з його зображенням становить понад 10 млн. євро. Так Кнут став мільйонером...

Тим часом Greenpeace використала його образ у програмі із захисту довкілля, він також став символом боротьби з глобальним потеплінням: через танення арктичного льоду білим ведмедям — диким родичам Кнута загрожує небезпека. Канцлер Ангела Меркель, позуючи на тлі грайливого Кнута, закликала світ урятувати клімат землі, а разом з ним середовище, де мешкають полярні ведмеді.

Коли вже не білий і не пухнастий

А що Кнут, як йому ведеться? За два роки виріс, його вага сягнула 210 кг, а коли він стає на задні лапи, його зріст становить понад 2,5 м. Білосніжний пухнастик Кнут став звичайним дорослим ведмедем з сірувато-бурою шерстю. Нині він часто дратівливий і не бажає влаштовувати Кнут-шоу перед об’єктивами. Тож і зірка його згасає, а кількість обожнювачів тане. Члени організацій із захисту тварин вважають, що Мишко став залежним від уваги публіки та оплесків.

І вони, мабуть, мають рацію, бо Кнут щоранку ревів на весь зоопарк доти, поки не приходив «тато» Томас, щоб ведмідь міг лизнути йому руки. З’ясовується, він страждає, і по-справжньому плаче, коли виходить у вольєр і не бачить людей, які йому аплодують. Одного дня через непогоду зоопарк зачинили для відвідувачів, то Кнут голосив, аж поки перед ним не вишикували весь персонал, який грав роль... публіки.

Нині у Кнута — проблеми. Приміром, він сягнув віку, коли вже потрібна подруга. Але у Берлінського зоопарку немає для нього окремого простору, а на облаштування нового необхідно 9 млн. євро, яких, за заявою адміністрації, бракує — через начебто несприятливу економічну ситуацію. Тому тепер для Кнута підшуковують місце мешкання в іншому зоопарку. Берлінці обурені й ведуть боротьбу, щоб залишити Кнута в столиці — як один з її головних талісманів...

Замість епілогу

А наприкінці року Кнут осиротів удруге — його «тато» — 44-річний Томас Дьорфляйн раптово помер від інфаркту. Але він усе-таки встиг одержати нагороду за самовідданість і любов до звірини: орден федеральної землі Берлін «За заслуги». Також його зображення разом з Кнутом — на пам’ятній німецькій монеті. Недавно обидва берлінські зоопарки заснували премію імені Томаса Дьорфляйна, яку щороку вручатимуть кращому доглядачеві і кращому учню, який оволодіватиме цією професією. До речі, саме завдяки Дьорфляйну вона знову стала популярною у молоді.

...У німців є традиція: після смерті прах людини ховати в корінні могутнього дерева — саме в нього начебто переливається її життя. Томас Дьорфляйн теж написав такий заповіт. А за кілька днів після поховання у дуплі «його» дерева поселилася білочка...

Фото із сайту htt://www.zoo-berlin.de//