Збираюся в Америку — провідати родичів і друзів у Нью-Йорку та Лос-Анджелесі, які колись залишили Одесу. В подарунок їм збираю нові книги давнього приятеля Юрія Овтіна (на знімку).

Усі вони, хто живе сьогодні в багатій країні, вважають, що від Одеси залишилася сама назва, а всю її вивезено на підошвах їхніх емігрантських черевиків. Сьогодні, на їхню думку, вона перетворилася на нудне провінційне «щось», на байдужо-безжальну мачуху. Але я ж бо знаю: коли тисячі одеситів ринули на інший кінець світу в пошуках кращого життя, одеські фундаменти не оголилися до самого дна.

Незважаючи на велику кількість інформації, одержуваної емігрантами по численних кабельних телеканалах, мене засипають по приїзді тисячами запитань про сонячне місто їхньої юності.

Ось чому я везу з собою в Америку свіжі одеські газети та журнали, а також книги чудового письменника Юрія Овтіна.

«Одеські історії», «Про Одесу й одеситів», двотомний «Одеський альбом» — у цих книгах Юрій Овтін захоплююче пише про сьогоднішню невигадану Одесу.

Цього разу беру з собою новинку — солідний том вибраної прози «Променад по Одесі» (російською мовою). Книга вийшла у видавництві «Астропринт» у багатобарвній целофанованій обкладинці, на хорошому папері з ілюстраціями фотохудожника і директора видавництва Геннадія Гарбуза.

Про що ж ця книга, яка вийшла в рік 60-річчя її автора?

Розповіді Юрія Овтіна переконують: не все втрачено, і зусиллями закоханих у своє місто патріотів, що залишилися вірними йому в тяжку годину, Одеса відроджується й дедалі кращає.

Автор створив цілу галерею образів одеситів, котрі відроджують любиме місто. Хто тільки не населяє цей книжковий том!

В оповіданні «Мистецтво жити в Одесі» ідеться про бізнесмена-будівельника Олександра Грушевича, що емігрував до Австралії, однак... «Приїхавши якось навідати рідних, погостювати у своєму одеському будинку, він, австралійський підданий, не зміг уже змусити себе повернутися. Він, забувши про Австралію, залишився на рідній землі і «взявся до роботи, якої тут було неміряно і для моторних рук непочатий край».

В овтінських оповіданнях «Під зірками Оріону», «На коня» і «Закон «Хаджі-Мурата», присвячених його друзям із пролетарської Молдаванки, — колоритні персонажі, наприклад, колишній головлікар Єврейської лікарні Дмитро Думбров і комерційний директор великого заводу Ігор Зубок. З цих сторінок віє пересипсько-молдаванський бриз тонкого одеського гумору. Рокіт морської хвилі і шурхіт прибою чуються в новелі «Венеціанське рондо», де автор розповідає про тяжку працю моряків далекого плавання й непрості долі їхніх дружин.

Неповторний одеський дух витає в поетичній «Оді одеським винаркам» та оповіданні «Парильники з Провіантської» — про знамениту одеську лазню з казаном, зробленим із протикорабельної міни.

А ось оповідання «Танцюючі панчери» — про одеську школу боксу, з якої вийшли дворазовий чемпіон СРСР, майстер спорту міжнародного класу Леонід Бугаєвський, улюбленець одеситів Семен Трестін, важковаговик Олександр Каретний, Олександр Байрачний та багато інших.

В образі Змія Горинича в оповіданні «Лічильник» легко впізнаєш відомого авторитета, який правив бал в Одесі в такі близькі 90-ті роки.

Овтін не був би Овтіним, якби не згадав про можновладців. Ось розповідь «Сходження» — про Валентина Симоненка, колишнього (ще радянського) градоначальника Одеси, людину незаурядну, майстра спорту з альпінізму («снігового барса»), який підкорив Еверест. Вершиною його кар’єри стала посада віце-прем’єра країни.

— З часів Дюка де Рішельє, — пише автор, — який після одеського головування став прем’єром французького короля Людовіка ХVІІІ, Одеса не мала нагоди похвалитися такою високою кар’єрою свого представника.

Особливий інтерес для одеситів становлять дві розповіді про дві каденції чинного мера Одеси Едуарда Гурвіца.

В оповіданні «Поворот кола» Овтін вибудовує напівдетективну історію політичної боротьби Гурвіца, причини його злету і падіння, а в оповіданні «Харизма Едуарда Гурвіца» героя зображено на піку свого кар’єрного росту.

Автор не приховує симпатій до Гурвіца, бачачи в ньому особистість, зусиллями якої Одеса може стати сучасним європейським містом. І незабаром європейці зможуть у цьому переконатися — в 2012 році Одеса прийме армію вболівальників на чемпіонаті Європи з футболу. І місто наше буде до цього готове, в чому переконує читачів нова книга Юрія Овтіна «Променад по Одесі».

Вільям Новицький,генеральний директор Одеської фірми «Престиж», член-кореспондент Міжнародної академії холоду, одесит у шостому коліні.

Фото автора.