Чи стане Україна суспільством знань?

На жаль, сьогодні обнадіяти світлими перспективами громаду, всіх вчителів, викладачів, вчених і студентів за всього бажання я не можу. Практично в 2009 році їхня заробітна плата і стипендія зростати не будуть. Постановою уряду №739 від 1 жовтня 2008 року збільшено мінімальну заробітну плату для виробничої сфери до 605 грн., а для бюджетної сфери вона залишилась незмінною — на рівні 545 грн. І лише перший та другий тарифні розряди (охоронники, технічки, робітники) отримають нову «мінімалку». В решти науковців і працівників — від лаборанта та інженера до професора, директора і ректора — зарплата фактично заморожена. Але хто ж заморозить ціни на товари, харчі, комунальні послуги? Ніхто. Вони зростали і зростатимуть.

Якщо взяти фактичну інфляцію за 2008 рік, то реальна купівельна спроможність всіх працюючих, в т. ч. освітянина, вченого, лікаря, бібліотекаря, знизилась в середньому на 20 відсотків. На 2009 рік уряд планує інфляцію 9,5 відсотка, фахівці називають реальну цифру 22 відсотка. Отже, попереду ще втрата п’ятої частини і так невеликих доходів працюючих — інтелігенції, робітників і селян.

Уже на початку року маємо затримки з виплатою зарплат вчителів і лікарів, особливо в Харківській, Чернігівській, Сумській областях, місті Києві. Повсюдною стала практика відправляти педагогів у відпустки за власний рахунок. Владою інтенсивно відпрацьовуються кроки стосовно скасування усіляких доплат і надбавок, передбачених законодавством на 2009 рік.

Взагалі, якщо подивитись в цілому на держбюджет 2009 року, то він ніби зріс за доходами на 3 відсотка, а за видатками — на 5,5, але при цьому приріст ВВП планується на рівні 0,4 відсотка. Заради справедливості скажу, що проект бюджету, внесений до парламенту в жовтні 2008 року, був набагато гірший, ніж цей варіант. У ньому навіть не було коштів на друк підручників. Тому і профільний парламентський комітет, і міністерство зробили перші кроки щодо поліпшення ситуації. В установах Міністерства освіти і науки приріст витрат передбачено на 18,9 відсотка , в т. ч. по загальному фонду — 11,6, спеціальному фонду — 37,8 відсотка. На перший погляд, ніби все складається дещо краще порівняно з іншими сферами. Показники вищі від загального зростання бюджету по Україні. Але якщо згадати, що в держбюджеті розмір комунальних послуг визначений за старою ціною на природний газ, то фактично передбачених витрат для шкіл, вузів, училищ, дитсадків, наукових установ на тепло, світло, воду вистачить лише на 60—70 відсотків від потреби.

Спеціальний фонд

Хочу сказати декілька слів про так званий спеціальний фонд, бо, власне, це не бюджетні кошти, а те, що заробляють самі навчальні заклади. Раніше їх називали позабюджетними коштами, які витрачались на потреби працівників, зміцнення матеріальної бази тощо. Тепер держава це привласнила собі. В основному вони формуються за рахунок надання послуг, оренди, виконання науково-прикладних розробок, ведення господарчих робіт, отримання плати за навчання, яку в цьому році уряд хоче збільшити щонайменше на 37,8 відсотка. Але якщо взяти до уваги згадуване зростання цін на комунальні послуги, то плата за навчання певно зросте більш як на половину цьогорічної вартості. Це призведе до ще більшої соціальної напруги, масових звільнень студентів, трагедій у сім’ях, де навчаються діти.

Як фахівець, не зовсім уявляю, як вузи зможуть «мобілізувати» на 2009 рік 4,5 млрд. грн. спецфонду за рахунок своїх студентів. Це при тому, що зупинено роботу значної частини підприємств, наростає безробіття, тупиковою є ситуація з поверненням банківських кредитів тощо.

І ще кілька слів про фінансування вузів. Якщо уважно поглянути на бюджети різних університетів, то впадає в очі така несправедливість. Цьогорічний бюджет Національного авіаційного університету сягає 453 млн. грн., в т. ч. спецфонд — 283 млн. грн., або 52,5 відсотка. При цьому пропонується, щоб ця сума зростала проти 2008 року аж на 113 млн. грн., або на 89 відсотків! Також астрономічним — на 60 відсотків — є підвищення спецфонду в Острозькій академії. В Національному університеті ім. Тараса Шевченка спецфонд також заважкий і становить 194 млн. грн., його зростання заплановане лише на 26 відсотків.

Профтехосвіта

Турбує Громадську раду освітян і науковців України (ГРОНУ) і доля профтехосвіти. Зусиллями Асоціації профтехосвіти за нашої підтримки вдалося не допустити передачі її фінансування на місцеві бюджети, що мало б непередбачувані наслідки для системи підготовки робітників. На прикладі Києва ми бачимо негативні наслідки утримання профтехосвіти столичним бюджетом. Існує велика напруга між владою міста і педколективами. Вперше в минулому році училища міста залишились без зарплати. А що робитимуть із цими навчальними закладами дотаційні області? Цифри бюджету на профтехосвіту не радують. Не зрозуміло, чому загальне фінансування на систему зросло лише на 11,9 відсотка проти 18,9 по всій освітній галузі.

Не ясно, з яких джерел училища зможуть отримати 307 млн. грн. спецфонду (річне зростання +29 відсотків). Невтішною є ситуація стосовно харчування учнів училищ, оновлення застарілої матеріальної бази, оплати енергоносіїв.

Прикрим для майбутнього країни є те, що згортаються і ті інноваційні програми, які покликані оновити застарілу наукову та навчальну бази. На інформатизацію ПТУ, технікумів і вузів передбачено лише 1,2 млн. грн., що в 22 рази менше минулорічного!

Раду освітян турбує і те, що повністю згорнуто й ті мізерні соціальні програми, які були присутні в попередні роки. Так, із бюджету зник рядок про виділення коштів на кредитування будівництва житла педагогічним працівникам (в 2008 р. передбачалося 30 млн. грн.). Зменшено на 9 відсотків витрати порівняно із цьогорічними на фізичну та спортивну підготовку молоді. І це відбувається на тлі різкої втрати здоров’я молоддю.

Не знаходимо в бюджеті ефективно працюючих не перший рік загальнодержавних інноваційних освітніх програм. Не виділено субвенцій регіонам на придбання шкільних автобусів (було 70 млн. грн.), згорнуто програму «Школа майбутнього» (було 15 млн. грн.), уперше за багато років не передбачено субвенції на інформатизацію середньої освіти (в 2008 р. було 161 млн. грн.). Суттєво зменшено дотації регіонам на капітальні ремонти шкіл, позашкільних навчальних закладів.

Нерадісними є показники бюджету стосовно підтримки молоді та студентства. В бюджеті на 2009 рік передбачено такий само розмір стипендій, який був у студентів з вересня 2008 року, але якщо врахувати рівень інфляції, то очевидно, що «студентський гаманець» схудне на 20—30 відсотків. На 2009 рік не заплановано жодної копійки на реконструкцію та ремонт гуртожитків. В минулому році передбачалося на ці цілі 92 млн. грн. Хоча капітального ремонту потребує із трьох тисяч гуртожитків не менше половини. Більшість гуртожитків не мають необхідного обладнання, меблі застарілі, енергозабезпечення аварійне. Потреба в гуртожитках є гострою. Тільки в Києві на квартирах мешкає більш як 12 тисяч студентів.

Найприкрішим є те, що вперше за останні роки в бюджеті відсутні кошти на продовження державного кредитування студентів. Щорічно виділялося на ці цілі близько 15 млн. грн. Неясною тепер залишається доля тих кількох тисяч найбідніших студентів, які навчалися за рахунок цих коштів. Добре було б перевести їх на навчання за рахунок держави.

38 млн. грн. передбачено на компенсацію пільгового проїзду студентів протягом усього року, включаючи й літні канікули. Але, за підрахунками Міністерства освіти і науки та Міністерства транспорту і зв’язку, на зазначені цілі необхідно вдвічі більше.

Ігнорування наукової сфери

Дуже непростою, критичною є ситуація із фінансуванням наукової сфери. Ми пожинаємо нині економічні негаразди через нехтування владою цього напряму розвитку країни. Загальне бюджетне фінансування науки передбачається менше рівня минулого року і ледь сягає третини від передбаченого законом. Національна академія наук отримала фінансування в розмірі 1,9 млрд. грн., в т. ч. 500 млн. грн. за рахунок так званого спецфонду. При цьому загальний фонд становив лише 89 відсотків від минулорічного! Загальне фінансування досягло лише 95 відсотків попереднього року. Фінансування аграрної, правової, медичної та академії мистецтв по загальному фонду сягнуло ледве 97, 96, 67 і 86 відсотків, відповідно. В Національній академії розмір річних призначень на прикладні наукові та науково-технічні розробки зменшився на 138 млн. грн. і становить 75 відсотків торішнього.

Зменшено на 12 відсотків загальний фонд прикладних досліджень у вузах. Дивно, що втричі скорочено міжнародні програми, серед яких є спільні міжнародні проекти з нанотехнологій, ядерних випробувань. Адже Україна має зв’язки із 62 країнами. На третину скоротились кошти на утримання унікальних національних надбань.

Вважаємо, що цей бюджет слід переглянути з точки зору справжніх пріоритетів та інноваційного розвитку. Адже в основі суспільства знань лежить концепція освіченої особистості. Чи сприятиме таке ставлення держави до освіти і науки створенню суспільства знань, зростанню благополуччя кожної людини, забезпеченню перспективи кожному юнаку чи дівчині. Думаю, на жаль, що ні. Наша влада погрузла в конфліктах, бізнесова і політична еліта затьмарила свій розум непомірним збагаченням. Ніхто по-справжньому не турбується за майбутнє країни. Всі знайшли легке пояснення своїй бездіяльності й непрофесійності одним словом — криза. А що ж робити для її подолання? Пропозиції ГРОНУ до уряду, парламенту щодо мінімізації впливу негативних явищ на освіту і науку (запровадження освітянського податку, надання землі сільським школам для отримання коштів на підтримку матеріальної бази, харчування учнів; автономія навчальних закладів; поєднання освітнього процесу із продуктивною працею; удосконалення змісту освіти тощо) підтримки не мають. Не запроваджено пільгове оподаткування навчальних закладів, підтримку бізнесу, який працює за інноваційними проектами, виробляє конкурентну продукцію. Урядом не визначено пріоритетів в цих напрямах, не вживаються заходи стосовно послаблення впливу демографічної кризи. Вчитель, учений знову гостро відчувають свою другорядність в суспільстві. З цим миритися не можна.

Станіслав НІКОЛАЄНКО,голова Громадської ради освітян і науковців України.